Біографія Пантелеймона Куліша лишила глибокий відбиток на історії української літератури. Серед його здобутків налічують численні художні, наукові й публіцистичні твори, а сам він був не лишень письменником-етнографом, а й критиком, мовознавцем і навіть філософом історії. Варто зауважити, що саме Пантелеймон Куліш упорядкував першу в українській мові фонетичну абетку, якою ми користуємося й донині в нашому правописі.
Куліш Пантелеймон Олександрович народився 26 липня (за старим календарем) 1819 року в селищі Вороніж Чернігівської губернії. Був дитиною дворянина козацького роду Кулішів. Під час хутірського дитинства мати часто розказувала йому різноманітні казки й легенди, а також наспівувала народних пісень, завдяки чому душа Пантелеймона змалечку лежала до української словесності.
І хоча хлопець мав неабиякий хист до літератури, навчатися йому було складно, адже його майбутні училище та гімназія були цілковито зрусифікованими. Юнаком офіційного права навчатися в університеті він так і не дістав, адже документи про дворянське походження його сім’ї були втрачені, тож він став вільним слухачем Київського університету. У 1840-х роках Пантелеймона Олександровича арештовують як людину, що перебуває в тісних зв’язках із Кирило-Мефодіївським товариством. У Санкт-Петербурзі його допитують три місяці поспіль. Через страх за життя чоловіка його дружина Олександра втрачає дитину, після чого пара більше ніколи не мала дітей.
Твори Пантелеймона Куліша відомі багатьом ще зі школи. Насамперед це, безперечно, перший український історичний роман «Чорна рада». Проте письменник доклав зусиль до створення багатьох інших творів: трилогії «Байда, князь Вишневецький», «Цар Наливай» і «Петро Сагайдашний», автобіографічної повісті «История Ульяны Терентьевны», «Яков Яковлевич», збірки поезій «Дзьвін», перекладів Біблії, а також Шекспіра, Байрона, Гейне, Гете.
