Степан Процюк народився 13 серпня 1964 року на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України в Києві. Викладає українську літературу в Прикарпатському університеті. Живе в Івано-Франківську. Дружина Люба також є викладачем літератури в університеті. Сини – Антон і Захар – школярі. Лауреат кількох літературних премій. Окремі твори перекладалися іноземними( польська, російська, німецька, англійська) мовами.
Книги:
«На вістрі двох правд» у збірнику «Нова дегенерація»;
«Апологетика на світанку»(поезії);
«Лицарі стилосу і кав’ярень» (есеїстика;
«Переступ у вакуумі»(повісті);
«Завжди і ніколи»(поеми);
«Шибениця для ніжності»(повісті)
«Серафими і мізантропи»(повісті та оповідання;
«Інфекція»(роман);
«Жертвопринесення»(роман);
«Тотем» (роман);
«Канатоходці» (есеїстика);
«Руйнування ляльки» (роман, ще не вийшов окремою книгою)
Почуто від автора:
«Для мене література є способом осмислення незглибимої теми – життя людської душі, часто таємниче і своєрідне. Якщо не став би письменником, хотів би бути психотерапевтом чи лікарем загалом. Література для дітей – це ті ж оповіді про стан і відчуття юних душ, ще не заторкнутих компромісами дорослого світу»…
