Гра на пониження. За кулісами світової фінансової кризи

2010 року про новий роман письменника та фінансового журналіста Майкла Льюїса говорила вся Америка. Його «Велику гру на пониження» у потертій обкладинці можна було побачити на автобусній зупинці, у вагоні підземки чи на столику у ресторані швидкого харчування. Бо у кожного американця був знайомий без постійної роботи і грошей, який отримав великий іпотечний кредит. 

Будинки дорожчали, відсотки по кредитам падали… Інвестиційні банки Уолл-стрит стали схожими на казино. Та це казино помилилось, коли розраховувало свої шанси на виграш. Велика мильна бульбашка мала луснути. Фінансова піраміда мала обвалитися, поховавши під собою віру американців у міць долара... Було досить багато тих, хто передбачав цю катастрофу. Але була і жменька тих, хто ризикнув і, коли світ летів у прірву фінансової кризи, зумів на ній заробити. Великий песиміст і дивак з Уолл-стрит, якого колеги звикли вважали невдахою. Лікар із синдромом Аспергера, якого більше за діагнози вабили колонки цифр фінансової аналітики. Двоє друзів, що заснували інвестиційну компанію у гаражі біля будинку. Вони, а не великі боси з Уолл-стрит зуміли побачити проблему під незвичайним кутом. Поставили на програш. І стали переможцями.