Гепард

За життя Джузеппе Томазі ді Лампедуза (1896-1957) – представник одного з найаристократичніших родів Сицилії, так і не дочекався, коли ж його роман надрукують видавці. Це вже потім, після смерті, була слава одного з найвидатніших романів італійської літератури, були сотні перевидань багатьма мовами світу, була екранізація Лукіно Вісконті , що здобула Золоту пальмову гілку Канського кінофестивалю…

Це не просто історія життя Гепарда, князя Фабріціо Корбера ді Саліна, не просто історія Сицилії, це розповідь про тяжкі пошуки Італією, що тільки-но стала вільною та єдиною, свого шляху. Князь не проти змін, але він бачить, що ідеали свободи поступаються місцем більш «звичним» явищам – безкінечній гонитві за грошима та владою. Тому він сумно констатує: «Ми були гепардами, левами, а ті, що прийдуть нам на зміну, будуть шакалами та гієнами».

Але ким би ми не були – гепардами, шакалами, баранами, – ми завжди вважатимемо себе сіллю землі…»