ХУРБАН (гебр.): спустошення, винищення. Це слово означає передусім знищення Першого Храму (587 р. до н.е.) вавілонським царем Навуходоносором і Другого Храму (70 р.) римським імператором Титом.
Хурбан, вживане в обох єврейських мовах слово, символізує у єврейській літературі організоване, починаючи з 1940-го року, Гітлером та його поплічниками винищення більшої частини європейського єврейства.
Хурбан залишається певністю, яка є незбагненною саме для того, хто – як автор цієї книги – обґрунтував її з такою детальністю. У тіні Хурбану Манес Шпербер намагається з пристрастю здорового глузду й „релігії доброї пам’яті” з’ясувати, чим є сьогодні єврейство для самих євреїв і що воно являє собою для неєвреїв та ворогів єврейства. У своїх есеях він показує, як євреї навіть у час найбільшої небезпеки ніколи не переставали творчо наповнювати сенсом своє буття та його тривання – не завдяки, а всупереч милості богообраності, яка є найважчим з усіх тягарів.
Зміст
Незбагненна певність Манеса Шпербера
Частина перша
До скінчення днів?
Моє єврейське буття
Хурбан, або незбагненна певність
Невеличкий меморіал
Частина друга
Пізня мандрівка
Ізраїльський щоденник
У глибокій тривозі
Частина третя
Доля однієї літератури
Шолом Алейхем
Йозеф Опатошу
Гальперн Лейвік
Якоб Ґлатштейн
Мендель Манн.
Ісак Бабель
Глосарій