Побачив світ перший номер сімейного журналу “Жила”

Рецензент: Леся С.
“Жила” — журнал, який не вписується в жодні загальноприйняті уявлення та стандарти видань для батьків. Від глянсу його відрізняє не лише зміст, а й стиль оформлення: попри якісну поліграфію, сторінки в “Жилі” не крейдовані, а шорсткі, що багатьом, звиклим до гладеньких і блискучих “мамських” журналів, видасться дивним. А ще тут багато яскравих дитячих малюнків, дуже симпатичний дизайн і майже немає реклами. Видавці обіцяють популяризувати лише те, у чому самі переконані. Виявом такої впевненості можна вважати рекламу фольклорного ансамблю “Божичі”: “Не залипай у телевізор! Не розчиняйся у попсі! Почуй голос предків!”. І кому така реклама може не сподобатися?! Звісно, як і в славнозвісних глянсових виданнях, тут також йдеться про виховання, щоправда, після прочитання більшості матеріалів хочеться виховувати не дитину, а себе, адже всі автори — батьки, яких діти змінили, чомусь навчили, надихнули. Тому й недивно, що кредо журналу: “Cімейно, глибоко, творчо”. “Ми мріємо виховати справжню вільну і творчу інтелігенцію”, — пише у вступному слові арт-директор “Жили” Оксана Приходько. Щодо назви, то її обрано не лише тому, що жила — це судина, якою тече кров, а отже, саме життя, а ще й тому, що більшість казок починається: “Жила собі…”. До речі, для маленьких читачів у журналі передбачено літературний додаток. Кожен номер починатиметься казкою — старовинною або авторською. Перший відкрила “Казка про Лиса” Олени Максименко. У журналі поєднано традиційний і оригінальний світогляди. З одного боку, тут дуже багато уваги приділяється звичаям нашого народу (інтерв’ю народознавця Павла Дудара про роль фольклору на формування особистості, статті про виховання дітей на території України у Середньовіччі тощо). Із іншого — багато матеріалів, автори яких є людьми, що не вписуються у звичну систему. Як, скажімо, Діана Карпенко, що ділиться досвідом подорожі з чоловіком і дворічною донькою, з якими вона зараз мандрує автостопом, втілюючи у життя свій проект — “Казки народів світу”. За рік ця смілива родина планує об’їхати 16 країн, а результатом мандрівки має стати цикл розважально-пізнавальних фільмів для дітей. Спільну творчість батьків і дітей найкраще демонструє стаття Наталі Блок, у якій вона вдалася до порівняльної характеристики методів виховання на прикладі власних дітей. Старший син Матвій проілюстрував матеріал прекрасними малюнками. У рубриці “Мудрощі”, яка присвячена психології, філософії та історії, висвітлено теорію американського психолога, засновника гуманістичної психології, вихідця з Києва Абрама Маслоу про головні базові потреби дитини, якими є безпека і любов-визнання. Рубрика “Доброустрій” оповідає про ритми у житті дитини, зв’язок із природою і важливість спільної сімейної трапези. У рубриці “Образи творчості” йдеться про виховання дитини через колисанку та про дитячу фотографію. Крім цього, у журналі є рубрики “Колограй”, “Крайобраз”, “Підсилок”. Для когось матеріали “Жили” будуть майже революційними, для когось близькими, і він із радістю усвідомить, що є багато людей, які поділяють стратегію свідомого батьківства. Головне, що цей журнал змушує замислитися. Зупинитися й озирнутися, відмовитися від інерції. Згадати, що стосунки з власною дитиною — це дещо більше ніж увага до оцінок і раціону.
Источник: http://svitmam.ua/user/lesyakoverzneva/posts/25557
 


Сортировать по: