Барто Агнія Львівна (1906-1981) народилася 17 лютого в Москві в родині ветеринарного лікаря. Отримала гарне домашнє виховання, яким керував батько. Навчалася в гімназії, де і почала писати вірші. Одночасно займалася в хореографічному училищі, куди на випускні заліки приїхав А. Луначарський і, прослухавши вірші Барто, порадив їй продовжувати писати. У 1925 були опубліковані книжки віршів для дітей – «Китайчонок Ван Ли», «Мишка-воришка». Бесіда з Маяковським про те, як потрібна дітям принципово нова поезія, яку роль вона може зіграти у вихованні майбутнього громадянина, остаточно визначила вибір тематики поезії Барто. Вона регулярно випускала збірки віршів: «Братишки» (1928), «Мальчик наоборот»(1934), «Игрушки» (1936), «Снегирь» (1939). У 1937 Барто була делегатом Міжнародного конгресу на захист культури, який проходив в Іспанії. Там вона на власні очі побачила, що таке фашизм (засідання конгресу йшли в осадженому палаючому Мадриді). Під час Вітчизняної війни Барто часто виступала по радіо в Москві та Свердловську, писала військові вірші, статті, нариси. У 1942 була кореспондентом «Комсомольської правди» на Західному фронті. У післявоєнні роки бувала в Болгарії, Ісландії, Японії, Англії та інших країнах. В 1940-50 виходять нові збірки: «Первоклассница», «Звенигород», «Веселые стихи», «Стихи детям». В ці ж роки працює над сценаріями дитячих кінофільмів «Подкидыш», «Слон и веревочка», «Алеша Птицын вырабатывает характер». У 1958 написала великий цикл сатиричних віршів для дітей «Лешенька, Лешенька», «Дедушкина внучка» та інші. У 1969 вийшла книга прози «Найти человека», в 1976 – книга «Записки детского поэта». Померла А. Барто в 1981 в Москві.
