Данило Кіш (серб. Danilo Kiš; *22 лютого 1935, Суботіца — †15 жовтня 1989, Париж) — сербський письменник. Поряд з Іво Андричем вважається одним з найвидатніших сербських письменників.
Мати Кіша була уродженецею Чорногорії, а батько — угорським євреєм. Під час другої світової війни його батько загинув в німецькому концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау. Мати з сином втекли в Угорщину, де залишались до кінця війни.
З 1954 року Кіш навчався на філософському факультеті Белградського університету, який закінчив в 1958 році.
В 1962 році було з'явилися два перші його твори: «Мансарда: сатирична поема» (Mansarda: satirična poema) та «Псалом 44» (Psalam 44).
Довгий час Кіш працював в Белграді та Новому Саді перекладачем з угорської, французької та російської мов. Крім того він викладав сербську мову та літературу в Страсбурзі, Бордо та Лілі.
В 1973 році Кіш був нагороджений визначною югославською літературною премією журналу НІН (NIN, Nedeljne informativne novine) за книгу «Пісочний годинник» (Peščanik).
В 1979 році, після літературних та політичних гонінь, Кіш переїхав до Франції.
З 1962 до 1981 року Кіш був одружений з Міряною Міочіновіч (Mirjana Miočinović). Після розлучення і до самої смерті жив з Паскаль Делпеш (Pascale Delpech). Помер від раку легень 15 жовтня 1989 року в Парижі, похоронений в Белграді.
