0обране
Закладки

Денис Іванович Фонвізін

(25 книг)
Рейтинг:
0
складений на основі 0 відгуків про книжки автора.
Денис Іванович Фонвізін1
Денис Іванович Фонвізін2

На цій сторінці представлені книги письменника Денис Иванович Фонвизин

Денис Іванович Фонвізін (3 (14) квітня 1745, Москва — 1 (12) грудня 1792, Санкт-Петербург) — російський літератор катерининської ехі. Секретар глави російської дипломатії Н. І. Паніна, статський радник. Старший брат сенатора П. І. Фонвізіна.

Народився в сім'ї Івана Андрійовича Фонвізіна, образ якого пізніше втілив у своєму улюбленому герої Стародумі у творі «Недоук». Прародитель Фонвізіних потрапив у російський полон під час Лівонської війни (1558—1583) і хрестився в православ'я.

Прізвище Фон-Візен (нім. ven Wiesen) або, з русифікованим закінченням Фон-Візін, писалося у XVIII столітті у два слова або через дефіс; цей правопис зберігалося до середини ХІХ століття. Напис «Фон-Візін» використав автор першої великої біографії Фонвізіна. Злитне написання встановлено літературознавцем другої половини ХІХ століття Н. С. Тихонравовим, хоча вже Пушкін знаходив це накреслення правильним як таке, що надає більш російський характер прізвища письменника, який був, за висловом Пушкіна, «з переруських російським».

У 1755—1760 роках навчався в дворянській гімназії при Московському університеті, потім протягом року — на філософському факультеті університету. У 1760 році серед кращих гімназистів Фонвізін і його брат Павло прибули до Петербурга. Тут він познайомився з Ломоносовим, з першим керівником російського театру Сумароковим і вперше побачив театральну виставу - постановку п'єси «Генріх і Пернілл» датського письменника, основоположника датської драми Людвіга Хольберга. 1761 року на замовлення одного з московських книготорговців Фонвізін перевів з німецької байки Хольберга. Потім, в 1762 році, він перекладає політико-дидактичний роман французького письменника абата Террасона «Геройська чеснота або життя Сифа, царя єгипетського», написаний у манері знаменитого «Телемака» Фенелона, трагедію Вольтера «Альзира «Альзира; 1769 року сентиментальну повість Гресе «Сідней і Сіллі або благодіяння і подяку», що отримала у Фонвізіна назву «Коріон». Улюбленим його письменником був Руссо.

Одночасно з перекладами стали з'являтися і оригінальні твори Фонвізіна, забарвлені різко сатиричні тони. Так, імовірно, до 1760-х років належить не опублікована за життя автора п'єса, так званий «ранній «Недоук»», вперше видана лише в томі 9-10 серії «Літературна спадщина» у 1933 році. Її дійові особи - прообрази персонажів знаменитого «Недоросля». Так, Аксен схожий з Простаковим, Уліта з Простаковою, а Іванко — з Митрофаном. Існує також версія, що ранній «Недоук» не належить Фонвізіну.

Фонвізін перебував під сильним впливом французької просвітницької думки від Вольтера до Гельвеція. Він став постійним учасником гуртка російських вільнодумців, які збиралися в будинку князя Козловського. У комедії «Бригадир» діють дві родини провінційних поміщиків. Образ Івана, сина бригадира, шаленого галомана, займає центральне місце.

Літературні заняття Фонвізіна надали йому допомогу у його службової кар'єрі. Звернув на себе увагу його переклад трагедії Вольтера і в 1763 році Фонвізін, який служив тоді перекладачем в іноземній колегії, був призначений перебувати за вже відомого тоді кабінету-міністра Елагіна, під керівництвом якого служив і Володимир Ігнатович Лукін. Ще більшим успіхом мала його комедія «Бригадир», для прочитання якої самій імператриці автора було запрошено в Петергоф, після чого були й інші читання, в результаті яких він зблизився з вихователем Павла Петровича, графом Микитою Івановичем Паніним. У 1769 році Фонвізін перейшов на службу до Паніна, ставши, як його секретар, однією з найближчих і довірених осіб. Перед смертю Паніна Фонвізін, за його безпосередніми вказівками, становив «Міркування про винищуваної Росії зовсім будь-якій формі державного правління і від того про непорушний стан як імперії, так і самих государів». Цей твір містить виключно різку картину деспотичного режиму Катерини та її лідерів, вимагає конституційних перетворень і прямо загрожує інакше насильницьким переворотом.

У 1777—1778 роках Фонвізін виїжджає за кордон і досить довго перебуває у Франції. Звідси він пише листи до своєї сестри Ф. І. Аргамакової, П. І. Паніну (брату Н. І. Паніна), Я. І. Булгакову. Ці листи мали яскраво виражений суспільно-соціальний характер. Гострий розум Фонвізіна, спостережливість, вміння розібратися в економічних, соціальних та політичних явищах у житті французького суспільства дозволили йому намалювати історично вірну картину феодально-абсолютистської Франції. Вивчаючи французьку реальність, Фонвізін хотів глибше зрозуміти процеси, які відбуваються у Франції, а й у Росії, і знайти шляхи поліпшення соціально-політичного порядку на батьківщині. Він гідно оцінює те, що заслуговує на увагу у Франції — торгівлю і промисловість.

Одним з кращих творів російської публіцистики є «Міркування про неодмінні державні закони» (кінець 1782 - початок 1783 рр.). Призначалося воно для вихованця Микити Паніна - майбутнього імператора Павла Петровича. Говорячи про кріпосне право, Фонвізін вважає за необхідне не знищення його, а введення в «межі помірності». Його лякала можливість нової пугачовщини, необхідно піти на поступки, щоб уникнути подальших потрясінь. Звідси основна вимога - введення «фундаментальних законів», дотримання яких необхідне і для монарха. Найбільш вражаючим є намальована письменником-сатириком картина сучасної йому дійсності: безмежне свавілля, яке охопило всі органи державного управління.

Вийшовши у відставку, Фонвізін, незважаючи на важку хворобу (параліч), до кінця життя займався літературною працею, але зустрів нерозуміння і різке несхвалення в особі імператриці Катерини II, яка заборонила Фонвізіну видавати п'ятитомне зібрання творів. Літературна спадщина останнього періоду життя письменника складається головним чином із статей для журналу та з драматичних творів: комедії «Вибір гувернера» та драматичного фейлетону «Розмова у княгині Халдіної». Крім того, в останні роки свого життя він працював над автобіографією «Щиросерде зізнання».

Помер Фонвізін у грудні 1792 року і похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври. Дружина його Катерина Іванівна (1746—1796), уроджена Роговікова (з купецького стану), пережила чоловіка на 4 роки.

На надгробному камені могили Фонвізіна між зображенням хреста вгорі та адамовою головою внизу було вибито напис: «Під цим каменем поховано тіло статського радника Дениса Івановича Фонвізіна. Народився 1745 року, квітня 3 дні. Преставився в 1792 грудня 1 дня. Життя його було 48 років, 7 місяців та 28 днів».

Недоросль. Денис Іванович Фонвізін
Недоросль

39 грн.

В наявності

Бригадир. Денис Іванович Фонвізін
Бригадир

Вашему вниманию предлагается комедия в пяти действиях "Бригадир" Д.Фонвизина. . Для среднего школ...

63 грн.

В наявності

ШБ КОМЕДИИ ФОНВИЗИН АМФОРА. Денис Іванович Фонвізін
ШБ КОМЕДИИ ФОНВИЗИН АМФОРА

В книгу вошли две знаменитые комедии Д.И.Фонвизина "Бригадир" и "Недоросль", а также прозаические...

Немає в наявності

Недоросль. Бригадир. Денис Іванович Фонвізін
Недоросль. Бригадир

В книгу вошли самые известные произведения драматурга, публициста, переводчика и создателя русско...

Немає в наявності

Показано 8 книг з 25
Завантажити ще
Показати ще 8 товарів

На цій сторінці ви можете купити всі книги автора Денис Иванович Фонвизин з доставкою. Інтернет-магазин "Лавка Бабуїн". Київ, Україна."

Вгору