Георгій Іванович Челпанов (16 квітня 1862, Маріуполь, Російська імперія - 13 лютого 1936, Москва, СРСР) - російський філософ, логік і психолог.
Середню освіту здобув у маріупольській гімназії. Після закінчення гімназії, в 1882 році вступив на історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі, який закінчив у 1887 році з наступним відрядженням до Московського університету, куди в 1886 перейшов працювати його науковий керівник Н. Я. Грот.
У 1890 році почав викладання філософії в Московському університеті як приват-доцент. 1892 року перейшов до Київського університету св. Володимира, де був професором філософії.
Статті з психології та філософії Челпанов поміщав у журналах «Російська Думка», «Питання філософії та психології», «Світ Божий» та «Київських Університетських Известиях»; в останньому виданні Челпанов поміщав огляди новітньої літератури з психології, теорії пізнання та трансцендентальної естетики Канта.
З 1897 року Челпанов керував психологічною семінарією при Київському університеті св. Володимира.
У 1897 році захистив дисертацію Проблема сприйняття простору у зв'язку з вченням про апріорність та вродженість, ч. 1 (опонентами на захисті виступали Н. Я. Грот та Л. М. Лопатін), за що історико-філологічним факультетом Московського університету був удостоєний ступеня магістра філософії. У 1904 році другу частину того ж твору захистив за історико-філологічного факультету Київського університету, з присудженням ступеня доктора філософії. За підготовлений «Підручник психології» був удостоєний Макаріївської премії.