Герман Клаус Гуго Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl, 9 листопада 1885, Ельмсхорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія - 8 грудня 1955, Цюріх) - німецький математик і фізик-теоретик. Лауреат премії Лобачевського (1927).
Народився у ній управляючого банком. У 1904 році вступив до Геттінгенського університету, де став учнем Д. Гільберта. У 1908 році закінчив навчання, захистив дисертацію та п'ять років викладав в університеті. У 1913–1930 роках професор Вищої технічної школи Цюріха, тут він познайомився з Ейнштейном. Вейль, який і раніше серйозно цікавився фізичними проблемами, став одним із перших активних прихильників ейнштейнівської загальної теорії відносності, він читав курс лекцій з нової теорії тяжіння та розмірковував над можливістю її подальшого розвитку. Ці роздуми він виклав у своїй гучній книзі «Простір, час, матерія» (1918), яка в 1927 отримала міжнародну премію імені М. І. Лобачевського.
У період 1913–1923 років Вейль опублікував п'ять книг та 40 статей з широкого кола актуальних проблем математики та фізики, у тому числі топології, теорії чисел, математичної логіки, теорії диференціальних рівнянь, диференціальної геометрії, питань поширення електромагнітних хвиль, загальної теорії відносності, статистики фізики, питань обґрунтування математики та філософії науки. Вейль бере участь в обговоренні та розвитку основ квантової механіки, одним із етапів цього процесу стала його книга «Теорія груп і квантова механіка» із загальною теорією симетрії, яка незабаром виявилася виключно корисною в квантовій теорії поля та атомної фізики.
У 1930 році Вейль за рекомендацією Гільберта, що йде у відставку, повернувся в Геттінген як наступника свого вчителя. У 1933 році, після приходу до влади нацистів, Вейль, дружина якого була єврейкою, емігрував до США, працював у Прінстонському Інституті перспективних досліджень. 1951 року вийшов у відставку і повернувся до Цюріха.
У листопаді 1955 року наукова спільнота світу відзначила 70-річчя Вейля; через місяць він помер.
