Ойген фон Бем-Баверк (нім. Eugen Böhm Ritter von Bawerk, 12 лютого 1851 р. Брюнн, Моравія, Австрійська імперія (нині Брно, Чехія) - 27 серпня 1914 року, Крамзах, Австро-Угорщина) - австрійський економіст і державний діяч. Один з основних представників австрійської економічної школи.
Протягом свого життя Бем-Баверк викладав в університетах Інсбрука і Відня. Він тричі займав пост міністра фінансів однією з двох складових частин Австро-Угорської імперії - Цислейтанії. На цій посаді Бем-Баверк провів реформування системи оподаткування та забезпечив стабільність національної валюти в умовах світової економічної кризи 1900-1903 років. До 1904 року, коли він покинув міністерську посаду, Австро-Угорщина вийшла на характерні для передових держав світу темпи зростання економіки. У 1911 році Бем-Баверк став президентом Австрійської академії наук.
Серед наукових досягнень Бем-Баверка виділяються створення концепції суб'єктивної цінності і граничної корисності, теорії відсотка на капітал. Критика їм «Капіталу» К. Маркса стала «загальним місцем всієї буржуазної політичної економії». У радянській літературі критиці австрійської школи і особисто Бем-Баверка присвячена книга Н. І. Бухаріна «Політична економія рантьє».
