Овідій (повне ім’я Публій Овідій Назон) — римський поет «золотої доби», чиї твори мали великий вплив на європейське мистецтво й літературу. Найвідоміший твір — «Метаморфози», поема, що охоплює поетичні міфи від виникнення світу до перетворення Юлія Цезаря в зірку.
Народився 43 року до н.е. у Сульмоні, сучасна Італія. Вивчав риторику в Римі. Працював у міському уряді, судовій колегії, поки не вирішив повністю присвятити своє життя поезії. 8 року н.е був відправлений у заслання на територію теперішньої Румунії, де пробув до кінця життя.
Перші згадки про його твори припадають на 25 р. до н.е., коли самому автору було вісімнадцять.
Головні теми творчості Овідія: любов, міфологічні перетворення, життя у вигнанні. Любовні елегії відзначаються тонкою іронією, елементами риторики: повторами, наголошенням думки.
Творчий доробок: «Героїди», «Засіб від кохання», «Послання з Понту», «Фасти, або Римський календар», втрачена трагедія «Медея».