Стефан Цвейг, або Штефан Цвайґ, також Цвайг (нім. Stefan Zweig; 28 листопада 1881, Відень — 22 лютого 1942, Петрополіс поблизу Ріо-де-Жанейро) — австрійський письменник, критик, біограф, драматург та журналіст. На піку своєї літературної кар'єри, у 1920-1930-х роках, він був одним із найбільш перекладених і популярних письменників у світі.
Біографія
Стефан народився у Відні у багатій єврейській родині. Вже під час навчання за власний кошт опублікував першу збірку своїх віршів («Срібні струни» (Silberne Saiten), 1901). Вірші написані під впливом Гофмансталя, а також Рільке, якому Цвейг ризикнув відправити свою збірку. Рільке надіслав у відповідь свою книгу. Так почалася дружба, що тривала до самої смерті Рільке в 1926. Закінчивши Віденський університет, Цвейг вирушив до Лондона і Парижа (1905), потім подорожував Італією та Іспанією (1906), відвідав Індію, Індокитай, США, Кубу, Панаму (1912). Останні роки Першої світової війни жив у Швейцарії (1917-1918), а після війни оселився поблизу Зальцбурга.
У роки Першої світової війни Цвейг опублікував проникливий нарис про Ромена Ролана, назвавши його «совістю Європи». Також він створив есе, присвячені Максиму Горькому, Томасу Манну, Марселю Прусту та Йозефу Роту. У 1920 Цвейг одружився з Фрідерікою Марією фон Вінтерніц (Friderike Maria von Winternitz). У 1938 році вони розлучилися. У 1939 Цвейг одружився зі своєю новою секретаркою Шарлотте Альтманн (Lotte Altmann). У 1934, після приходу Гітлера до влади Німеччини, Цвейг залишає Австрію і їде до Лондона. У 1940 Цвейг з дружиною переїжджають до Нью-Йорка, а 22 серпня 1940 - до Петрополіса, передмістя Ріо-де-Жанейро. Зазнаючи жорстоке розчарування та депресію, 22 лютого 1942 року Цвейг та його дружина прийняли смертельну дозу барбітуратів і були знайдені у своєму будинку мертвими, що тримаються за руки. Будинок Цвейга в Бразилії пізніше був перетворений на музей і відомий тепер як Casa Stefan Zweig. У 1981 році до 100-річчя письменника випущена поштова марка Австрії.
Творчість: новелістика
Новели Цвейга - "Амок", "Збентеження почуттів", "Мендель-букініст" (1929), "Шахова новела", а також цикл історичних новел "Зоряний годинник людства" - зробили ім'я автора популярним у всьому світі. Новели вражають драматизмом, захоплюють незвичайними сюжетами і змушують розмірковувати над мінливістю людських доль. Цвейг не втомлюється переконувати в тому, наскільки беззахисним є людське серце, на які подвиги, а часом злочини штовхає людину пристрасть. Цвейг створив та детально розробив свою власну модель новели, відмінну від творів загальновизнаних майстрів короткого жанру. Події більшості його історій відбуваються під час подорожей, то захоплюючих, то стомлюючих, або навіть по-справжньому небезпечних. Все, що трапляється з героями, підстерігає їх у дорозі, під час коротких зупинок чи невеликих перепочинків від дороги. Драми розігруються за лічені години, але це завжди головні моменти життя, коли відбувається випробування особистості, перевіряється здатність до самопожертви. Серцевиною кожного оповідання Цвейга стає монолог, який герой вимовляє може афекту.
Новели Цвейга є свого роду конспекти романів. Але коли він намагався розгорнути окрему подію у просторове оповідання, його романи перетворювалися на розтягнуті багатослівні новели. Тому романи із сучасного життя Цвейгу взагалі не вдавалися. Він це розумів і до жанру роману звертався нечасто. Це «Нетерпіння серця» та «Куд перетворення» — незакінчений роман, вперше надрукований німецькою 1982 р. через сорок років після смерті автора. Цвейг нерідко писав на стику документа та мистецтва, створюючи захоплюючі життєписи Магеллана, Марії Стюарт, Еразма Роттердамського, Жозефа Фуше, Бальзака (1940). В історичних романах прийнято мислити історичний факт силою творчої фантазії. Де не вистачало документів, там починало працювати уява художника. Цвейг, навпаки, завжди віртуозно працював із документами, виявляючи у будь-якому листі чи мемуарах очевидця психологічне підґрунтя.
