Теодор Драйзер — американський письменник і громадський діяч.
Біографія
Батьки Драйзера - Джон Драйзер і Сара Шенеб. Після пожежі, що знищила запаси вовни, батько працював на будівництві, де його важко покалічило. Незабаром загинули троє старших синів. Сім'я довго переїжджала і врешті-решт оселилася в провінційному місті Терре-Хот. Теодор Драйзер, дев'ята дитина у ній, народився 27 серпня 1871 року. 1887 року закінчив школу. У 1889 році вступив до Індіанського університету в Блумінгтоні. Через рік припинив навчання через те, що не зміг оплачувати навчання. Після працював клерком, возником фургона пральні.
Через деякий час Драйзер вирішив стати репортером. У 1892—1894 роках був репортером в газетах Піттсбурга, Толідо, Чикаго і Сент-Луїса. 1894 року переїхав до Нью-Йорка. Його брат Поль Дрессер організував музичний журнал Every month, і Драйзер почав працювати в ньому редактором. 1897 року залишив журнал. Писав на замовлення «Метрополітен», «Харперс», «Космополітен». Драйзер збирався повернутися зі свого першого європейського турне на Титаніці, але його відмовив англійський видавець, який порадив сісти на корабель дешевше.
Творчість
В 1899 Драйзер почав роботу над своїм першим романом «Сестра Керрі», опублікованому в 1900 році. 1930 року кандидатуру Драйзера було висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури, але більшістю голосів премію було присуджено письменникові Синклеру Льюїсу. У травні 1931 вийшла автобіографічна книга Драйзера «Зоря», де він описав своє дитинство і юність. У листопаді 1932 року Драйзер уклав контракт із «Paramount» про постановку фільму за романом «Дженні Герхардт».
Драйзер - художник-натураліст. Він будує свої твори на колосальному матеріалі спостережень та досвіду. Його мистецтво - це мистецтво точного до скрупульозності зображення, мистецтво фактів та речей. Драйзер передає побут у всіх його найдрібніших подробицях: він запроваджує документи, іноді майже повністю взяті з дійсності (листи Роберти Олден в «Американській трагедії» наводяться майже повністю), цитує пресу, роз'яснює біржові спекуляції своїх героїв, уважно простежує розвиток Американські критики неодноразово звинувачували Драйзера у відсутності стилю, не розуміючи його особливої природи.
