Артур Едвард Уейт (англ. Arthur Edward Waite; 2 жовтня 1857 – 19 травня 1942) – відомий британський містик, окультист, масон, що написав безліч авторитетних праць на окультну і ате-а-е-е- колоди Таро. Розроблений у 1910 році Артуром Едвардом Вейтом. Малюнки карт виконала під керівництвом Уейта англійська художниця американського походження Памела Колман-Сміт. Першим видавцем колоди був Вільям Райдер (Лондон), таким чином колода отримала назву на ім'я видавця та основного автора.
Колода Райдера-Уейта мала величезний вплив на художників та окультистів, вона була опублікована у численних виданнях та надихнула на створення безлічі варіантів та імітацій. За оцінками, існує понад 100 мільйонів копій колоди у понад 20 країнах.
Його біограф, Р. А. Гільберт, писав: «Ім'я Уейта збереглося, тому що він був першим, хто спробував систематично вивчити історію західного окультизму, показавши його як духовну традицію, а не як частину протонауки або як релігійну аномалію».
Життєвий шлях
Вейт народився у Сполучених Штатах. Його батько, капітан Чарльз Ф. Уейт, помер, коли той був зовсім малий, і його овдовіла мати, Емма Лауелл, повернулася на свою батьківщину, в Англію, де її син незабаром і набув популярності. Так як вони не були багатими, Вейт навчався в маленькій приватній школі в північній частині Лондона. Коли йому було 13, він вступив до коледжу Святого Карла. Він писав вірші у час, коли залишив навчання, щоб стати клерком. Смерть сестри Фредеріки Уейт у 1874 році підштовхнула його до духовних досліджень. У віці 21 року він почав регулярно відвідувати бібліотеку Британського Музею, вивчаючи найрізноманітніші напрямки в магії, містиці та езотеризмі.
Коли йому було майже тридцять, він одружився з Адою Лейкман (також званою Люкастою), і в них народилася одна дочка, Сівілла Уейт. Через деякий час після смерті Люкасти в 1924 році Уейт одружився з Мері Бродбенд Шофілд.
Окультна кар'єра
Більшість свого життя Уейт провів на околицях Лондона, був із різними видавничими будинками і був редактором журналу «Невідомий Світ».
А. Е. Уейт вступив у Герметичний Орден Золотий Зорі в січні 1891 року після знайомства з Едмундом Вільямом Берріджем. У 1901 році Уейт був прийнятий до лав вільних камінників, а також вступив в розенкрейцерське товариство Англії (SRIA) в 1902 році. Золота зоря зазнала розколу з-за внутрішніх сварок після чого Уейт залишив Орден, і до 1914 року очолював власне відділення Ордену, назване ним «Виправленим Обрядом Ордену Золотої зорі», яке було орієнтоване на християнський езотеризм, глибоке вивчення; пізніше він створив Братство Рози-Хреста, яке не слід плутати зі SRIA. До цього часу існувало вже близько півдюжини відгалужень Золотої зорі, і як єдине ціле вона ніколи не була відновлена.
Алістер Кроулі, недоброзичливець Уейта, наклепницько описав його як мерзенного Артуейта у своєму романі Місячне Дитя, і неодноразово посилався на нього в своєму журналі Еквінокс. Негативне ставлення Кроулі до Вейта було інспіровано тим, що Кроулі упереджено і агресивно ставився до багатьох християнських містиків і окультистів, багато в чому через те, що вони не бажали приймати його домагання на звання «пророка» пара-релігійного вчення, названого « ». У Лавкрафта в повісті «Тварину на порозі» фігурує злий чарівник Ефраїм Уейт; на думку Роберта М. Прайса, прототипом цього персонажа служив Уейт.
Уейт був плідним письменником, і багато його робіт отримали схвалення в академічних колах. Він писав окультні роботи на теми, що включають дивінацію, езотеризм, розенкрейцерство, франкмасонство, церемоніальну магію, кабалу та алхімію; він також переклав і перевидав багато важливих алхімічних і містичних праць. Особливо визначними є його роботи про Святому Граалі, натхненням для яких стала дружба з Артуром Мейченом. Багато його книг досі перевидаються як російською так і англійською мовами, такі як «Церемоніальна магія» (1911), «Свята каббала» (1929), «Нова енциклопедія франкмасонства» (1921), а також його переклад англійською « Вчення та ритуалу вищої магії» Еліфаса Леві.
Колода Таро
Уейт найбільш відомий як співавтор популярної та широко поширеної колоди Таро Райдера — Уейта, а також як автор супровідної книги «Ключ до Таро», перевиданої та доповненої через рік, у 1911 році під найменуванням «Ілюстровані Ключі до Таро» (в російському перекладі Таро: Теорія та практика»). Колода Райдера-Уейта-Сміта примітна тим, що є однією з перших колод, де проілюстровано всі 78 карт, а не лише 22 старші аркани. Член Золотої зорі Памела Колман Сміт ілюструвала карти для Уейта, і колода вперше була видана в 1909 році.
