Данте Аліг'єрі — італійський поет, мислитель, богослов, один із основоположників літературної італійської мови, політичний діяч. Творець «Комедії» (що пізніше отримала епітет «Божественної», введений Боккаччо), в якій було дано синтез пізньосередньовічної культури.
Біографія
Данте народився у травні 1265 року. Першим наставником Данте був відомий на той час поет і вчений Брунетто Латіні. Найважливішим другом Данте був поет Гвідо Кавальканті. Йому Данте присвятив безліч віршів та фрагментів поеми «Нове життя». У поемі «Нове життя» Данте оспівав своє перше юнацьке кохання — Беатриче Портінарі, яка померла 1290 року в 24-річному віці. Данте та Беатріче стали символом кохання, як Петрарка та Лаура, Трістан та Ізольда, Ромео та Джульєтта.
У 1274 році дев'ятирічний Данте залюбувався на травневому святі дівчинкою восьми років, дочкою сусіда, Беатріче Портінарі — це його перший біографічний спогад. Він і раніше бачив її, але враження від цієї зустрічі оновилося в ньому, коли через дев'ять років (1283 року) він побачив її знову вже заміжньою жінкою і цього разу захопився нею. Сім'я Данте тримала сторону флорентійської партії Черки, що ворогувала з партією Донаті. Але Данте одружився з Джеммі Донаті, донькою Манетто Донаті. Точна дата його одруження невідома. Відомо, що у 1301 року в нього вже було троє дітей (П'єтро, Якопо та Антонія). Коли Данте було вигнано з Флоренції, Джемма залишилася в місті з дітьми, зберігаючи залишки батьківського надбання.
Надалі, коли Данте складав свою «Комедію» у прославлення Беатріче, Джемма в ній не була згадана жодним словом. В останні роки він жив у Равенні.
Творчість
Данте Аліг'єрі, мислитель і поет, який постійно шукає принципової підстави всьому, що відбувалося в ньому самому і навколо нього, саме ця вдумливість, жага до загальних початків, певності, внутрішньої цілісності, пристрасність душі та безмежна уява визначили якості його поезії, стилю, образності та образності. .
Любов до Беатричі отримувала йому таємничий сенс; він наповнював нею кожен твір. Її ідеалізований образ займає значне місце у поезії Данте. Перші твори Данте датуються 1280 роками. У 1292 році ним була написана повість про любов «Нове життя», що оновила його, складена з сонетів, канцон і прозової розповіді-коментару про любов до Беатричі. "Нове життя" вважається першою в історії світової літератури автобіографією. Вже у вигнанні Данте пише трактат «Бенкет».
Створював Аліг'єрі та політичні трактати. Пізніше Данте опинився у вирі партій, був навіть завзятим муніципалістом. Він мав потребу усвідомити для себе основні засади політичної діяльності, тому він пише свій латинський трактат «Про монархію». Цей твір— своєрідний апофеоз імператора-гуманіста, поруч із яким він хотів би поставити так само ідеальне папство. У трактаті «Про монархію» позначився Данте-політик. Данте-поет відобразився у творах «Нове життя», «Бенкет» та «Божественна комедія».
