Джалаладдін Румі (Jalaluddin Rumi, 30 вересня 1207, Балх, Афганістан - 17 грудня 1273, Конья, Туреччина) - видатний перський поет-суфій. Іноді його називали також Мавлана Джалал ад-Дін Мухаммад Балхі, за назвою міста Балха, звідки він родом. У ХІІІ ст. у м. Конья (Туреччина) його син Султан Валад заснував суфійський орден Мевлеві, в обрядах якого використовуються твори Румі. Румі — духовний предок дервішів цього найвпливовішого в Туреччині Османа і існуючого і в наш час тарикату.
Через нашестя Чингісхана його батько, видатний учений-богослов, емігрував із сім'єю до Малої Азії, до Конійського султанату Сельджукідов (1220 р.). Тут поет здобув духовну освіту і, подібно до батька, був керівником медресе і проповідником. Захоплення суфійським вченням змінило течію та характер його життя та діяльності: він став суфійським шейхом. Проте світову славу принесли йому повчання, а вірші. Найбільш значні: продиктована Румі своїм учням шестичастинна поема «Маснаві» («Двовірш») — зібрання притч, часто фольклорного походження, що супроводжуються віршованими ж філософсько-дидактичними висновками. Ця книга здобула загальне визнання на мусульманському Сході і часто називається «іранським Кораном». У художньому плані це блискуча енциклопедія іранського фольклору середньовіччя.
Сила поета полягає в тому, що в антиортодоксальній містичній формі проявляється його гаряча любов до людей, з їх дійсними стражданнями, пристрастями та радощами. Сам Румі називав свою концепцію «поклонінням Серцю». У розквіті слави Румі обрав своїм наставником невідомого дервіша Шамса з Тебріза. Учні поета, які приревнували до Джалаладдіна Румі дервіша, таємно вбили його. У скорботі за «сонцем, що закотилося» («Шамс» означає «сонце») Румі склав натхненні, пронизані пантеїстичним духом газелі, сприйнявши їх як вкладені в його вуста Шамсом, що досяг безсмертя, злившись з Богом. Тим самим Румі справді увічнив дервіша, «підписавши» газелі його ім'ям (тобто включивши ім'я Шамс у заключний бейт) у симпровізованому Румі величезному «Дівані Шамса Тебрізського» (інша назва — «Дівані кабір» — «Великий диван»).
Поет помер 17 грудня 1273 року в Коньє і був там же похований, який проводився в останній шлях багатьма людьми всіх віросповідань — мусульманами, християнами, іудеями, індуїстами, буддистами та ін. людей різних племен та віросповідань.
