Біографія
Біографія Джека Лондона сповнена цікавих фактів та несподіваних поворотів долі: перш, ніж стати знаменитим автором романів та оповідань, Лондону довелося пройти важкий шлях, сповнений поневірянь. У життєписі Джека цікаво все, починаючи від дивних батьків письменника та закінчуючи численними подорожами. Лондон став одним із найпопулярніших зарубіжних авторів, якого читали в Радянському Союзі: за тиражами в СРСР американець випередив Ганса Християна Андерсена.
Майбутній письменник народився 12 січня 1876 року у місті Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Деякі літератори жартували, що Джон Гріффіт Чейні (справжнє ім'я Джека Лондона) став відомим ще до народження. Справа в тому, що батьки письменника – екстравагантні особи, які любили епатувати публіку. Його мати Флора Веллман – дочка Маршалла Веллмана, впливового підприємця зі штату Огайо.
Дівчина переїхала до Каліфорнії, щоби заробляти викладацькою діяльністю. Але робота Флори не обмежувалася уроками музики, мати майбутнього письменника захоплювалася спіритизмом і стверджувала, що духовно пов'язана з індійським вождем. А також Флора страждала нервовими зривами та частими перепадами настрою через тиф, яким дівчина перехворіла у двадцятирічному віці.
Перебуваючи в Сан-Франциско, аматорка езотерики знайомиться з не менш цікавою особистістю – Вільямом Чейні (Чані), ірландцем за походженням. Адвокат Вільям розбирався в математиці та літературі, але славився тим, що був одним із найпопулярніших професорів магії та астрології в Америці. Чоловік вів мандрівний спосіб життя і любив морські подорожі, але астрології віддавав по 16 годин на день.
Ексцентричні кохані жили в цивільному шлюбі, і згодом Флора завагітніла. Професор Чейні наполягав на аборті, чим спровокував страшний скандал, про який заговорили заголовки місцевих газет: зневірена Веллман намагалася застрелитися за допомогою іржавого старого револьвера, але куля лише злегка поранила її. За іншою версією Флора інсценувала спробу самогубства через охолодження почуттів коханого.
Тим не менш, журналісти Сан-Франциско нажилися на цій історії, новини під назвою «Покинута дружина» розкуповували у всіх кіосках міста. Жовта преса писала, виходячи з оповідань колишньої дівчини Вільяма, і зганьбила ім'я езотерика. Журналісти розповідали про Чейні як про дітовбивця, який кинув багато дружин, та й до того ж відсидів у в'язниці. Зганьблений поганою славою професор-віщун влітку 1875 року раз і назавжди залишив місто. У майбутньому Джек Лондон намагався зв'язатися з Вільямом, але так і не побачив тата, який не прочитав жодного твору іменитого сина, а також відмовився від батьківства.
Після народження сина Флоре ніколи було займатися вихованням дитини, оскільки вона не відмовляла собі у світських заходах, тому новонароджений хлопчик був відданий на піклування няньці негритянського походження Дженні Прінстер, про яку письменник згадував як про другу матір.
Загадкова Веллман навіть після народження сина заробляла за допомогою спіритичних сеансів. У 1876 році за духовною допомогою до Флори звертається Джон Лондон, який втратив дружину та сина. Ветеран війни Джон мав славу доброю і доброю людиною, виховував двох дочок і не соромився будь-якої роботи. Після весілля Веллман і Лондона в тому ж 76-му жінка забрала новонародженого сина в сімейство Джона.
Хлопчик мав теплі стосунки з вітчимом, Джон старший замінив майбутнього письменника батька, і юнак ніколи не почував себе чужим. Джек здружився зі зведеною сестрою Елізою і вважав її найкращим другом.
У 1873 році в Америці почалася економічна криза, через яку багато жителів країни втратили заробіток. Лондони жили у злиднях і подорожували містами штату у пошуках кращого життя. У майбутньому автор романів згадував, що Флорі не було чого подати на стіл, а також маленький Джек не знав, що таке мати власні іграшки. Першу сорочку, куплену в магазині, дитині подарували, коли їй було 8 років.
Джон старший спробував заняття скотарством, але екстравагантна Флора не любила, коли робота рухалася повільно. У жінки постійно були в голові авантюрні плани, які, на її думку, мали допомогти швидко розбагатіти: часом вона скуповувала лотерейні квитки, сподіваючись на удачу. Але через дивні бажання Веллман сім'я не раз була на шляху до банкрутства.
Після поневірянь Лондони оселилися в Окленді, неподалік Сан-Франциско, у цьому місті хлопчик пішов до молодшої школи. Майбутній письменник звик, що у дитинстві його називали Джеком, скороченим ім'ям від Джона.
Джек Лондон був найчастішим відвідувачем оклендської бібліотеки: майбутній письменник мало не щодня ходив до читального залу і ковтав книжки одну за одною. Міс Айна Кулбріт, лауреат місцевої премії з літератури, помітила пристрасть хлопчика до книг та підкоригувала його коло читання.
Щоранку в школі маленький Джек брав ручку з аркушем паперу і записував близько тисячі слів для звільнення від уроків співу. Хлопчик постійно мовчав на хорі, за що одержав покарання, яке в майбутньому довелося письменникові на руку.
Джеку доводилося рано вставати, щоб перед уроками встигнути поторгувати свіжою шкільною газетою, також Лондон розставляв кеглі в кегельбані у вихідні та прибирав пивні павільйони в парку, щоб отримати хоч якісь гроші.
Коли Лондону молодшому було 14 років, він закінчив початкові класи, проте продовжити навчання хлопчик не зміг, бо не було чим платити.
Та й на заняття у майбутнього письменника часу не було: 1891 року годувальник сімейства Джон Лондон старший потрапив під потяг і став інвалідом, що зробило чоловіка непрацездатним. Тому юному Джеку після закінчення молодшої школи довелося працювати на консервну фабрику. За 10-12-годинний робочий день майбутній автор безсмертних оповідань отримував один долар. Робота була важка і виснажлива, за спогадами письменника, він не хотів перетворюватися на «робочу худобу» - такі думки підштовхнули підлітка покинути завод.
У юнацтві Джека Лондона тягнуло на пригоди, можливо, пристрасть до авантюр передалася Джеку від його матері. Так наповнений надією покінчити з бідністю 15-річний хлопець займає у няні Дженні $300 і купує шхуну. "Капітан Джек" збирає піратську команду зі своїх приятелів-підлітків і вирушає завойовувати "устричні території". Таким чином, Джек та його товариші крали молюсків на приватній бухті Сан-Франциско.
Юні морські вовки продавали завойований видобуток у місцеві ресторани та отримували непогані гроші: Джек навіть нагромадив три сотні, щоб віддати борг няні. Але в Каліфорнії стали уважніше стежити за нелегальним піратським бізнесом, тому Лондону довелося залишити прибуткову справу. До того ж гроші зіпсували юнака: більшість коштів витрачалися на розгульний спосіб життя, нескінченні пиятики і бійки.
Джек Лондон полюбив морські пригоди, тому охоче погодився на службу «рибальського патруля», щоб воювати з браконьєрами, а в 1893 майбутній письменник вирушає в перше плавання до берегів Японії для лову морських котиків.
Лондон був вражений мореплаванням, пізніше автобіографічні історії увійшли в основу збірки «Розповіді рибальського патруля», а також пригоди письменника вплинули на багато «морських» романів. Після подорожей водою Лондону знову довелося повернутися на посаду фабричного робітника, тільки тепер він працював на заводі з виготовлення текстильного полотна з джуту. У 1894 році Джек бере участь у поході безробітних на Вашингтон, пізніше молодого хлопця заарештують за бродяжництво – цей момент життя став ключовим для написання оповідання «Смирительная сорочка».
У 19 років юнак склав іспити і вступив до Каліфорнійського університету, проте був змушений залишити навчання через брак грошей. Після виснажливих поневірянь по фабриках і підробітках, де платять гроші, Лондон приходить до висновку, що не готовий вести «скотинський» спосіб життя, повний фізичної праці, який не гідно оцінювався.
Література
Пробувати себе в ролі письменника Лондон почав, ще перебуваючи на джутовій фабриці: тоді робочий день тривав по 13 годин, і часу на розповіді у нього не залишалося: молодому хлопцеві потрібен був хоча б годину на день, щоб провести час у веселощі.
У Сан-Франциско місцева газета «Колл» призначила премію за найкращу розповідь. Флора підштовхнула сина взяти участь, до того ж літературний талант Лондона став виявлятися ще у шкільні роки, коли замість співу хлопчик писав твори. Так, знаючи, що о 5-й ранку потрібно перебувати на роботі, Джек сідає опівночі за написання оповідання, і так тривало три ночі. Темою юнак вибрав "Тайфун біля берегів Японії".
Лондон сідав за розповідь сонний і виснажений, але його робота посіла перше місце, а друге та третє дісталися студентам престижних вишів. Після цього випадку Лондон всерйоз починає замислюватися про письменницьку кар'єру. Джек пише ще кілька оповідань і відправляє до газети, яка обрала його переможцем, але редакція відмовила молодій людині.
Тоді надія знову залишила молодий талант, і Лондон вирушає різноробом на електростанцію. Дізнавшись про те, що колега наклав на себе руки через брак грошей, до Джека знову повертається віра про те, що він здатний на боротьбу.
У 1897 році Джек Лондон був одержимий «золотою лихоманкою» і поїхав на пошуки дорогоцінного металу на Аляску. Джеку не вдалося добути золото і збагатитися, до того ж він захворів на цингу.
Пізніше всі пригоди майбутнього письменника стануть основою його численних оповідань та романів. Так після повернення із золотовидобування у 1899 році Лондон починає серйозну літературну кар'єру і пише «Північні оповідання», наприклад, «Біла безмовність». Через рік письменник видає першу книгу "Син вовка". Джек віддає всі сили на написання книг: молодий автор писав практично цілу добу, залишаючи кілька годин на відпочинок та сон.
У 1902 році Джек переїжджає до столиці Великобританії, де пише знаменні оповідання та романи: «Поклик предків» (1903), «Білий ікл» (1906), «Мартін Іден» (1909), «Час не чекає» (1910), « Місячна долина» (1913) тощо.
Своїм найкращим твором Джек вважав "Маленьку господиню великого будинку" - трагічний роман, опублікований у 1916 році. Цей твір відрізняється від пригодницьких та авантюрних книг письменника. Роман написаний останнього року життя Лондона і відбиває властивий тоді душевний настрій американця.
Особисте життя
Літературна діяльність Джека Лондона відбиває його особисте життя. Адже всі герої письменника – це люди, які борються із життєвими труднощами, незважаючи на перепони. Наприклад, розповідь «Кохання до життя», опублікована в 1907 оповідає про самотню людину, яка після зради приятеля вирушає в подорож. Головний герой отримує травму ноги і зустрічається віч-на-віч з дикими звірами, проте продовжує рухатися вперед. Так можна охарактеризувати й самого Лондона, адже не кожен дорослий може пережити те, з чим зіткнувся письменник у дитинстві.
У житті Джек був веселою і забавною людиною, яка весь час усміхалася. Джек вибірково ставився до вибору жінки, і в 1900 році він одружився з нареченою загиблого приятеля Бессі Маддерн.
Від першого шлюбу у письменника з'явилися дві дочки, Бесс та Джоан. Але сімейне життя автора книг не можна вважати щасливим: через 4 роки Лондон заявив дружині, що має намір розлучатися. Чому сталося різке охолодження почуттів Джека, його колишня дружина гадала довго, першим припущенням стало те, що Лондон відновив роман із Анною Струнською.
Пізніше Маддерн дізналася, що Лондон має стосунки з Чарміан Кіттредж, яку письменник спочатку терпіти не міг. Дівчина не відрізнялася красою, а також не блищала розумом, часом над Чарміан сміялися її знайомі, бо вона бігала за чоловіками. Чому письменник залишив попередню дружину і почав захоплюватися непоказною нареченою – залишалося лише гадати. Пізніше стало ясно, що Кіттредж підкорила Лондона численними листами з освідченням у коханні. Принаймні Лондону було весело з новою дружиною, адже вона така сама, як і письменник – любителька авантюри та подорожей.
Смерть
На останніх роках життя Джек Лондон зазнав творчого занепаду: письменник не мав сил і натхнення на написання нового твору, на літературу він став дивитися з огидою. Тому письменник починає зловживати спиртними напоями. Джеку вдалося залишити шкідливу звичку, але алкоголь сильно вплинув на його здоров'я.
Він страждав на захворювання нирок і помер від отруєння морфієм, знеболюючим засобом. Деякі біографи Лондона вважають, що передозування препарату було сплановано, і Джек скоїв самогубство. До цього були причини: тема суїциду простежується у творах письменника. Однак цю версію не можна вважати достовірною.
Останнім романом Джека Лондона стала книга «Серця трьох», опублікована посмертно 1920 року.
