Едуард Миколайович Успенський (22 грудня 1937 – 14 листопад 2018) – радянський і російський письменник, драматург і сценарист, автор дитячих книг, телеведучий. Популярні персонажі, придумані ним, – крокодил Гена і Чебурашка, пес Шарик і кіт Матроскін, Дядько Федір, листоноша Пєчкін, Митя, брати Колобки, гарантійні чоловічки.
Едуард Успенський починав як естрадний автор спільно з Феліксом Камовим. У 1965 році за пропозицією артистів А. Лівшиця та А. Левенбука вони стали співпрацювати з професійною естрадою. Писали інтермедії, гуморески, віршовані фейлетони. Хоча автори нерідко використовували звичайні естрадні теми, виробничі і побутові, але обдарованість, смак, вміння знайти свій погляд на предмет, своєрідні рішення робили їх репертуар не тільки цікавим для естради, але і самоцінними літературними творами. Автори пародійно використовували форму притчі («Небесная канцелярия»), казково-пародійну форму ( «Тридесятая столовая», «Пойди туда- не знаю куда», «Видимо-невидимо»). Твори Камова і Успенського склали значну частину сольної програми Лівшиця та Левенбука «Піф-паф, або Сатиричні постріли по промахах». Гуморески Камова і Успенського виконували Б. Брунов. Р. Романов та ін. Спільно писали для естради до кінця 60-х років.
У 1974 році Успенський опублікував свою першу книгу про Дядьку Федора. Головним героєм був шестирічний хлопчик, якого звали Дядьком Федором. Причиною такої заслуженої поваги до хлопчика послужила його неперевершена самостійність. У 2010 році Успенському була присуджена премія імені Корнія Чуковського, заснована для дитячих письменників, в головній номінації «За видатні творчі досягнення у вітчизняній дитячій літературі». Твори Успенського досягли досить високого рівня репутації як серед дитячої аудиторії, так і дорослої.
