Емілі Джейн Бронте - англійська письменниця і поетеса, середня з трьох сестер Бронте. Автор роману "Грозовий перевал", а також ряду віршів.
Емілі була п'ятою дитиною в сім'ї бідного священика ірландського походження та його дружини. Мати померла, коли Емілі було три роки. Більшу частину свого життя Емілі провела в селі Хоерт (Уест-Йоркшир). Деякий час разом зі старшими сестрами вона навчалася у благодійній школі в Кован-Брідж. Епідемія, що вибухнула в школі і забрала життя двох її сестер, Марії та Елізабет, потрясла шестирічну Емілі і відбилася на її подальшому житті і творчості. Особливо близькі родинні та творчі стосунки пов'язували Емілі з молодшою сестрою Енн. Подібно до брата, який складав романтичні повісті «ангріанського циклу», Емілі та Енн створили свій уявний світ, Гондал, джерело їхнього поетичного натхнення.
Кілька місяців 1835 року Емілі провчилася в Роухедській школі, але незабаром повернулася в Хоерт через тугу за домом. У 1837 році вона служить вчителькою в передмісті Галіфакса Лоу-Хіллі, а в 1842 році їде в Брюссель для продовження освіти. Після повернення з Брюсселя, Емілі залишить Хоерт лише одного разу – у 1845 році. Як і її сестра Енн, Емілі Бронте майже не мала близьких стосунків із людьми поза сімейного кола. Її листування майже повністю втрачено. Більше того, у своєму листі Еллен Нассі вона з іронією помітила, що "схоже, ніколи в житті не писала нормальних листів".
У 1846 році виходить поетична збірка «Вірші Каррера, Елліса та Ектона Беллів». Вірші Емілі — «Елліса» — одержують досить високу оцінку критики. В 1847 був опублікований її роман «Грозовий перевал», який згодом приніс їй славу. За життя Емілі цей роман залишився майже непоміченим, лише до кінця XIX століття він отримав загальне визнання у літературних колах. Відома англійська письменниця Елізабет Гаскелл, писала, що роман «Грозовий перевал» викликав у багатьох читачів тремтіння жаху і «відразу до тієї виразності… з якою були зображені погані… персонажі». Однак роману притаманні моральна сила і мудрість, жорстокість, підступності і божевіллю протистоїть розум і справедливість.
Нині особливо високо оцінюється її поезія. Вірші «Спогад», «В'язень» та інші принесли їй славу талановитої поетеси, не менш оригінальної, ніж Блейк, Шеллі та Байрон.
Навчаючись французької мови в Брюсселі з Шарлоттою, Емілі написала кілька невеликих творів (бельгійські есе), які дійшли до наших днів. Крім них збереглися чотири так звані «щоденникові папери», два з яких написані в пару до аналогічних «паперів» Енн Бронте. Оскільки в Емілі не було друзів поза сімейним колом, її листування майже повністю втрачено (за винятком пари коротких записок до подруги Шарлотти Еллен Нассі). У Музеї сестер Бронте зберігаються деякі з документів, що збереглися.
