Генрик Сенкевич - польський письменник, відомий як автор історичних романів, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 року.
Біографія
Походив із збіднілої шляхти. Батько письменника походив із татар, що оселилися на території Великого князівства Литовського під час правління Вітовта, т.з. «липків». Лише у XVIII столітті вони перейшли з ісламу в католицтво. Мати була з білоруської шляхетської родини. Закінчив гімназію у Варшаві та 1866—1870 років навчався на медичному та історико-філологічному факультетах у Головній школі (з 1869 року — Варшавський університет). У пресі дебютував студентом у журналі «Тижневий огляд». З 1873 року - постійний фейлетоніст «Газети польської». З 1874 року завідував літературним відділом тижневика «Нива», з 1882 року — редактор консервативної газети «Слово».
З початком Першої світової війни виїхав до Швейцарії. Очолив Комітет допомоги жертвам війни у Польщі. Після смерті у Веві (Швейцарія) прах спочатку був похований у місцевому католицькому храмі, в 1924 році перенесений у Варшаву і похований у крипті кафедрального собору Св. Іоанна Хрестителя.
Творчість
У ранніх повістях і оповіданнях спостерігається інтерес до трьох тем: згасання патріархального побуту («Старий слуга», 1875; «Ганя», 1876), долі селянства («Нариси вугіллям», 1877, «Янко-музикант», 1879 та ін; наприклад в оповіданні («За хлібом»), 1880, описується повна негаразд подорож селянської сім'ї в Америку). Ранні роботи письменника характеризують його як позитивіста, але на відміну від інших польських позитивістів, він був також і консерватором. Автор історичної трилогії «Вогнем і мечем» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886), «Пан Володиєвський» (1887-1888). Всі ці романи зустріли читачі із захопленням і сьогодні вважаються класикою польської літератури. У першому романі відображається боротьба шляхетської Річі Посполитої з козаками Хмельницького. У другій частині трилогії відтворюється картина визвольної війни поляків зі шведською інтервенцією 1655—1656 років. У третьому романі поетизуються ратні подвиги польських лицарів під час турецької навали (1672—1673).
У психологічному романі «Без догмату» (1889-1890) зображено тип декадента-аристократа. У ньому Сенкевич експериментує з самоаналізом, обираючи для роману форму щоденника, а сам роман у своїй має і натуралістичні риси. У романі «Сім'я Поланецьких» (1893—1894) з ідеалізацією ділка зі шляхти контрастує сатиричне зображення світського суспільства. У романі-епопеї (в деяких російських перекладах «Камо прийдеш», 1894-1896) зображується боротьба Нерона проти християн. Тим самим у романі проводиться паралель боротьби ранніх християн проти Нерона із боротьбою поляків за незалежність. Перемога християнської духовності над матеріалізмом Риму — це критика матеріалізму і занепаду, а також алегорія духу, що піднісся в Польщі.
Боротьбі поляків і литвинів з Тевтонським орденом наприкінці XIV — на початку XV століть присвячено історичний роман «Хрестоносці» (1897—1900). У романі розповідається про перемогу поляків над німцями. Роман мав політичний підтекст, оскільки у цей час спостерігається спроба германізації польського суспільства. Книга стала обов'язковою для читання у польських школах після здобуття Польщею незалежності. Роман «Омут» (1909—1910) оповідає про події російської революції 1905—1907. У 1910-1911 роках написав пригодницьку повість для дітей «У нетрях Африки». Роман про участь поляків у наполеонівських війнах "Легіони" (1913-1914) залишився незакінченим.
