Народився: 19 березня 1937 р., Харків, СРСР
Георгій Миколайович Владімов (1937-2003), наст. прізвище Волосевич, російський письменник.
Народився 19 лютого 1937 року у Харкові в учительській родині. Навчався у ленінградському Суворовському училищі. У 1953 р. закінчив юридичний факультет Ленінградського університету.
Друкувався як літературний критик з 1954 (статті в журналі «Новий світ», де почав працювати: До суперечки про Ведернікова, Село Огнищанка та великий світ, Три дні з життя Холдену та ін.). У 1960 під враженням відрядження на Курську магнітну аномалію написав повість Велика руда (опубл. 1961), що викликала дискусії. Незважаючи на зовнішню схожість із типовим «виробничим» романом, повість стала одним із програмних творів «шістдесятників».
Опублікований в 1969 роман Три хвилини мовчання, що оповідає в жанрі сповідальної прози про будні рибальського лайнера, висуває «титульний» лейтмотив про право кожного на посилку свого сигналу «SOS» та узаконених морськими (переносно – життєвими) законами трьох хвилинах мовчання має бути почутий. Метафора і достовірність, літературний талант, проникливо-елегічний ліризм і прихована викривальна міць визначають ту манеру листа Владимова, яка найбільшою мірою виявиться в його повісті про караульного собаку Вірний Руслан (опубл. в 1975 у ФРН; в 1989 в СРСР) розповіді про безкорисливий і відданий охоронець радянських таборів виникає постійна для письменника тема трансформації кращих людських (у т.ч. втілених, у дусі традицій А. Чехова та Л. Толстого, в образі сторожового пса) якостей у трагічне «аутсайдерство», безпритульність, відчуття власної ущербності чи непотрібності в сучасному витонченому та брехливому світі, у неприродному та антигуманному суспільному устрої.
У 1977 р. Владимов, вийшовши зі Спілки письменників СРСР, стає керівником московської секції забороненої в СРСР організації «Міжнародна амністія». У 1982 публікує на Заході оповідання. Не звертайте уваги, маестро. 1983 емігрував до ФРН, з 1984 – головний редактор емігрантського журналу «Грані». У 1986 залишив посаду, дійшовши висновку, що це організація надзвичайно підозріла, шкідлива і була у використанні по боротьбі з демократичним рухом. З кінця 1980-х активно виступав як публіцист і у вітчизняних виданнях. У 1994 на батьківщині публікує роман Генерал та його армія (московська літературна премія «Тріумф», 1995), присвячений історії війська генерала А. А. Власова, що перейшов у роки Великої Вітчизняної війни на бік гітлерівських військ.
Помер 19 жовтня 2003 року в Німеччині, похований у підмосковному Переділкіні.
Помер: 19 жовтня 2003 р., Франкфурт-на-Майні, Німеччина
