Герта Мюллер (нім. Herta Müller, 17 серпня 1953, Ніцкідорф, Банат, Румунія) - німецька письменниця, громадський діяч. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2009 року із формулюванням «із зосередженістю в поезії та щирістю у прозі описує життя знедолених».
Народилася в сім'ї, яка належала до однієї з груп німецькомовної меншини Румунії (так званих банатських швабів). Її дід був фермером і продавцем, батько під час війни служив у військах СС. Мати після заняття Румунії радянськими військами була як етнічна німкеня депортована до табору на території України, звільнена у 1950 р.
Герта закінчила університет у Тімішоарі (West University of Timişoara), де вивчала румунську та німецьку літературу. З 1976 року служила перекладачем на заводі, у 1979 році втратила роботу через відмову співпрацювати з таємною поліцією Секурітате.
Працювала у дитячому садку, давала приватні уроки німецької. У 1982 році опублікувала німецькою першу книгу «Низини» (у 1984 році повний текст книги був опублікований у ФРН і удостоївся ряду премій).
1987 року разом із чоловіком, письменником Ріхардом Вагнером, переїхала до ФРН і оселилася в Західному Берліні. Виступала з лекціями в багатьох університетах ФРН, США та ін. Живе в Берліні. Займає активну громадську позицію. 1997 року залишила німецький ПЕН-клуб на знак протесту проти об'єднання цієї організації з відділенням ПЕН-клубу колишньої НДР.
