Народився: 18 липня 1937 р., Луїсвілль, штат Кентуккі, США
Хантер Стоктон Томпсон – американський письменник та журналіст, засновник гонзо-журналістики.
Корінний уродженець Луїсвілля, штат Кентуккі, Томпсон виріс на околицях черокійського трикутника і відвідував Луїсвілльську Вищу школу для хлопчиків. Його батьки, Джек (помер у 1952) та Вірджинія (померла у 1999), одружилися у 1935. Після смерті Джек залишив трьох синів — Хантера, Девісона та Джеймса — на виховання матері, яка після смерті чоловіка стала запійним алкоголіком.
У 1956 році Хантер був змушений фактично «втекти» до армії США ще до обов'язкового військового призову, оскільки він розбив вантажівку свого роботодавця. Після повернення Хантер публічно вибачився і визнав, що не міг керувати вантажівкою. Після роботи в департаменті інформаційної служби на авіабазі Еглін у штаті Флорида в 1956 році він став спортивним редактором власної газети бази The Command Courier. Він також писав у кілька місцевих газет, що не подобалося керівництву бази: він критикував як всю армію США в цілому, так і цю військову базу та її керівництво зокрема.
У 1958 командир Томпсона рекомендував його до дострокового звільнення з ВПС у званні рядової авіації Першого класу. "Цей службовець, хоч і талановитий, не бажає підкорятися правилам", - писав В. С. Еванс, начальник інформаційної служби. — «Іноді його бунтівна та зарозуміла позиція передається іншим штатним льотчикам».
Після ВПС Хантер переїхав до Нью-Йорка та за солдатською програмою оплати вищої освіти навчався у Колумбійському університеті, де відвідував факультет загальних дисциплін, зокрема лекції з написання коротких оповідань.
Протягом цього часу він недовго працював у журналі Time за $51 на тиждень. За час роботи він передрукував на машинці "Великий Гетсбі" Ф. Скотта Фіцджеральда та "Прощавай, зброю!" Ернеста Хемінгуея, пояснюючи це тим, що хоче дізнатися письменницький стиль авторів. У 1959 Томпсона було звільнено за непокору. Пізніше того ж року він працював репортером для The Middletown Daily Record у Нью-Йорку, але був звільнений з цієї роботи після того, як зламав автомат із продажу шоколадок та бійки з власником місцевого ресторану, який, як виявилося, давав у цій газеті рекламу .
У 1960 році Томпсон переїхав до Пуерто-Ріко, щоб прийняти пропозицію про роботу в спортивному журналі, який незабаром закрився. Але переїзд в Пуерто-Ріко дозволив Томпсону здійснити подорож Карибським морем і Південною Америкою і писати незалежні статті для кількох американських щоденних газет. У Пуерто-Ріко він потоваришував із журналістом Вільямом Кеннеді. Томпсон також був американським кореспондентом тижневика National Observer. У 1961 році протягом восьми місяців Томпсон служив охоронцем і доглядачем у Big Sur Hot Springs.
У цей час Томпсон написав дві повісті («Принц Медуза» і «Ромовий щоденник») і запропонував видавцям кілька оповідань. "Ромовий щоденник" був, зрештою, опублікований в 1968, після чого Томпсон став знаменитим. Пізніше Кеннеді зазначив, що «вони з Томпсоном були невдалими романістами, які звернулися до журналістики, щоби заробити на життя».
9 травня 1963 року він одружився зі своєю давньою дівчиною Сандрою Конклін. 23 березня 1964 року у них народився син Хуан Фіцджеральд Томпсон. Після 19 років спільного життя та 17 років шлюбу, Хантер та Сенді розлучилися у 1980, залишаючись близькими друзями до самої смерті Хантера.
У 1965 редактор The Nation Керрі МакВільямс запропонувала Томпсону написати кілька статей, заснованих на його спілкуванні з байкерами з мотоклубу Hells Angels. Перед цим Томпсон провів рік, живучи і катаючись разом з «Ангелами Ада», але їхні стосунки розвалилися, коли кілька незнайомих байкерів без особливих причин побили Томпсона до напівсмерті. Після того, як The Nation опублікував статтю, Томпсон отримав кілька пропозицій на написання книги, і Random House випустив у твердій палітурці книгу «Ангели Ада».
Більшість найкращих робіт Томпсона було опубліковано в журналі Rolling Stone, його першою статтею, надрукованою в журналі, була "Влада фриків у горах". Стаття описувала його спробу здобути посаду шерифа округу Піткін від партії «Влада фриків». Томпсон зазнав невдачі на виборах, запустивши передвиборчу кампанію, що пропагує декриміналізацію наркотиків (але тільки для особистого вживання, не для торгівлі, тому що він не схвалює спекуляції), перекопуючи вулиці і перетворюючи їх на порослі травою пішохідні алеї, виступаючи проти будь-якого щоб закрити вид на гори, і перейменовуючи Аспен, штат Колорадо, в «Місто Жирдяєв» - у чинного шерифа-республіканця, з ким він суперничав, була стрижка їжачком, що спонукала Томпсона поголитися голо і звернутися до опонента зі словами «мій довговолосий опонент».
Опублікована в 1971 книга "Страх і огида в Лас-Вегасі: Божевільна поїздка в серце Американської Мрії" була свого роду звітом від першої особи про поїздку в Лас-Вегас, метою якої було освітлення легендарних перегонів на мотоциклах "Мінт 400", а потім поліцейської наркоконференції.
Ральф Стедман, який співпрацював з Томпсоном у кількох проектах, допоміг зі свого боку ілюстраціями, зробленими тушшю.
Протягом 1980-х і 1990-х Томпсон продовжував зрідка писати в Rolling Stone і написав блискучий роман під назвою «Прокляття Гаваїв» про кілька божевільних тижнів, проведених Томпсоном на Гаваях. Роман став своєрідним продовженням «Страху та огид у Лас-Вегасі» і був виданий з докладними ілюстраціями Ральфа Стедмана.
Більшість його творів, випущених після 1980, опубліковано в 4-х томах під назвою The Gonzo Papers. Книга була великою збіркою старих статей та інших маловідомих робіт Томпсона, написаних у 1960-х і 1970-х, а також включала деякі нові і раніше неопубліковані оповідання та нариси.
Одна з останніх книг Томпсона, «Царство страху», вийшла в 2003 і містила найновіший матеріал — злий коментар до Американського Століття. Томпсон також вів спортивну інтернет-колонку Hey, Rube, для ESPN «Page 2», яка пізніше була зібрана в книгу Hey Rube: Blood Sport, Bush Doctrine, та Downward Spiral of Dumbness Modern History від Sports Desk. Крім цього, Томпсон іноді їздив з лекціями.
Томпсон захоплювався вогнепальною зброєю і був відчайдушним ентузіастом з великою колекцією ручної зброї, гвинтівок, дробовиків, газової зброї, автоматичної та напівавтоматичної зброї та практично всіх видів вибухівки, виробленої у промислових чи домашніх умовах, відомих людині.
Він помер у своєму будинку у Вуді Крік, штат Колорадо, 20 лютого 2005 року, о 17:42 від вогнепального поранення в голову. Йому було 67 років.
