Іван Миколайович Джиджора (9 лютого 1880 — 22 квітня 1919) — український громадський діяч, історик, публіцист. Учень і співпрацівник Михайла Грушевського. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка, секретар археографічної, член бібліографічної та статистичної комісій НТШ. Співробітник київської редакції «Літературно-наукового вістника». Член Історичного товариства імені Нестора-літописця.
Народився 9 лютого 1880 року в сім'ї бідного селянина. За одними даними, в с. Заставці, за іншими — в с. або Голгоча. Рано втратив батька, ріс під опікою матері.
У 1902 році закінчив Бучацьку гімназію, у 1907 — філософський факультет Львівського університету.
Від 1903 року — член і бібліотекар товариства «Академічна громада» у Львові. Зі студентських років за дорученням археографічної комісії НТШ працював в архівах Києва, Харкова та Москви.
1916 року став торгово-промисловим референтом при окружній команді австро-угорських військ у Любліні (Польща). До грудня 1918 року був військовим комендантом ЗУНР у місті Рава-Руська.
Помер 22 квітня 1919 року в с. Голгоча, де й був похований. У 1990 році в момент початку відновлення Українського національно-визвольного руху його могилу впорядкували й освятили.
