Василь Стефаник (1871-1936) — український прозаїк, поет, громадський діяч та політик. Майстер психологічної новели. Один з представників українського радикального руху в Галичині.
Народився в селі Русів. Навчався спочатку в Русівській сільській школі, а згодом у міській. 1883 році здав екзамени до польської гімназії у Коломиї.
В цей період почав писати вірші та займався активною громадською діяльністю. Разом із Марком Черемшиною та Лесем Мартовичем заснував таємний гурток «Покутська трійця», через що у 1890 році був виключений з навчального закладу. Продовжив здобувати освіту в Дрогобичі, де познайомився з Іваном Франком. В газетах з’являються статті його авторства.
1892 вступив до Ягеллонського Університету (м. Краків) на медичний факультет, проте навчання не завершив. Приєднався до об’єднання молоді «Академічна громада».
З 1908 протягом десяти років був депутатом від радикальної партії в австрійському парламенті у Відні.
В 1897 в місцевій газеті були надруковані перші твори.
