Василь Васильович Зеньківський (1881-1962), російський філософ, богослов, педагог. Народився в м Проскурові (нині Хмельницький) 4 липня 1881.
У 1900 вступив на природничий факультет Київського університету. Провчившись там чотири роки, Зіньківський перейшов на філологічний факультет. У 1909 він закінчив університет і був залишений для підготовки до професорського звання. Працював над магістерською дисертацією, читав курси з філософії та психології на Вищих жіночих курсах. Науковими дослідженнями в галузі дитячої та юнацької психології, а також педагогіки Зіньківський буде займатися протягом усього життя.
Незабаром після закінчення університету він став директором київського Інституту дошкільного виховання. У 1913-1914 перебував у науковому відрядженні в Німеччині та Італії. У 1915 захистив докторську дисертацію Проблема психічної причинності. У 1916 Зіньківський став професором Київського університету. З 1910 він був головою київського Товариства з вивчення релігії і філософії.
Істотну роль у долі і духовної еволюції Зіньківського відіграло його знайомство з С. Н. Булгаковим, під впливом якого він звернувся до творчості Гоголя. (У своїй Історії російської філософії він назве Гоголя «пророком православної культури».)
З 1927 року він жив в Парижі і очолював кафедру філософії Православного богословського інституту, а в 1944, після смерті С. Н. Булгакова, став його деканом. У 1942 Зіньківський був висвячений в сан священика. Особливо важливу роль зіграв Зіньківський як історик російської філософії. Помер Зіньківський в Парижі 5 серпня 1962.
