Народився 1940 року в Куйбишеві (нині - Самара). Репатріювався в Ізраїль у 1965 році. Закінчив історичний факультет Єврейського університету у Єрусалимі. У 1972–73 роках – співредактор першого ізраїльського літературного журналу російською – «АМІ», у третьому номері якого вперше було опубліковано велику прозу Венедикта Єрофєєва «Москва – Петушки». З того часу заняття літературою стали основною справою Володимира Фромера. Його історичні нариси, есе, оповідання регулярно публікуються у суспільно-політичній та літературній періодиці Ізраїлю, Росії та інших країн. Справжній успіх прийшов до письменника в 1997 році, коли в Росії та в Ізраїлі – одночасно - побачив світ двотомник «Хроніки Ізраїлю. Кому потрібні герої», що відразу став бестселером. У своїй книзі автор представив галерею ізраїльських політиків та воєначальників, асів розвідки та авантюристів, витончених інтелектуалів та бізнесменів... Головний же герой його книги – Ізраїль, країна з унікальною історичною долею, яка формує людей із надзвичайними якостями. Фромеровські «Хроніки» відтворюють героїчну епоху становлення єврейської держави, період його романтичної юності, час, коли Ізраїль був країною фермерів-воїнів, котра не знала страху, не знала поразок. Цей двотомник був викрадений із більшості бібліотек, що також є вагомим свідченням популярності письменника. Живе у Єрусалимі. Редактор та політичний оглядач російськомовної радіостанції «РЕКА». Фромер мріяв стати ізраїльським Плутархом, і він став ним. (Аркан Карів)
