Владислав Феліціанович Ходасевич (16 (28) травня 1886, Москва - 14 червня 1939, Париж) - російський поет, перекладач. Виступав також як критик, мемуарист та історик літератури, пушкініст.
Народився в Москві в сім'ї художника. Дуже рано відчув своє покликання, обравши літературу основним заняттям життя. Вже у шість років склав свої перші вірші.
У 1904 закінчив гімназію і поступив спочатку на юридичний факультет Московського університету, потім на історико-філологічний. Почав друкуватись у 1905. Перші книги віршів — «Молодість» (1908) та «Щасливий будиночок» (1914) — були доброзичливо зустрінуті читачами та критикою. Ясність вірша, чистота мови, точність у передачі думки виділили Ходасевича з ряду нових поетичних імен і визначили його особливе місце в російській поезії.
У 1914 була опублікована перша робота Ходасевича про Пушкіна («Перший крок Пушкіна»), що відкрила цілу серію його «Пушкініани». Дослідженням життя та творчості великого російського поета Ходасевич займався все життя.
У 1920 з'явилася третя книга віршів Ходасевича — «Шляхом зерна», що висунула автора в ряд найбільш значних поетів свого часу. Четверта книга віршів Ходасевича «Тяжка ліра» була останньою, виданою в Росії.
Виїхавши в 1922 за кордон, поет знаходився деякий час під впливом М.Горького, який залучив його до спільного редагування журналу «Бесіда». У 1925 році Ходасевич їде до Парижа, де залишається до кінця життя. Живе важко, потребує, багато хворіє, але працює напружено і плідно. Все частіше виступає як прозаїк, літературознавець і мемуарист: «Державин. Біографія» (1931), «Про Пушкіна» і «Некрополь. Спогади» (1939).
В останні роки публікував у газетах і журналах рецензії, статті, нариси про видатних сучасників — Горькому, Блоці, Білому та багатьох інших. Перекладав поезію та прозу польських, французьких, вірменських та інших письменників.
