Боснія в лімбі

Наративи про Боснію досі майже завжди зосереджені на 90-их, війні та заплутаній системі інституцій, що утворилася в результаті Дейтонських угод. Зазвичай у них також перебільшені етнічні та релігійні елементи. Насправді ж, якщо вийти за межі причин війни та її численних трагедій, ми дуже мало знаємо про її забуті наслідки, особливо коли «ефект CNN» давно минув. І, що не менш важливо, ми так само мало знаємо про Боснію сьогодні: суспільство, сформоване минулим, але й суспільство, що зіткнулося з мінливою динамікою ХХІ сторіччя. Суспільство, яке переслідують не тільки трагедії війни, а й затяжна суспільна криза, яку довгий час не помічали. У цій книзі автор намагається описати дещо інший образ Боснії через двадцять років після війни. До певної міри це оповідь про сільську Боснію, що ґрунтується на безпосередньому досвіді автора, а особливо про долину річки Дрина, що найбільше потерпіла від етнічних чисток 90-их. Утім, відштовхуючись від ізольованого регіону з його незагоєними ранами, невирішених проблем і різних персонажів — від внутрішньо переміщених осіб та жертв до жінок, що присвячують себе допомозі іншим — у цій книзі автор намагається показати загальний потрет сучасної Боснії, як такої, а ще критично поглянути на роботу міжнародної спільноти і європейської дипломатії. Описаний у книзі ландшафт з активістів, західних дипломатів та підпільного світу для представників ЛГБТ-спільноти і молоді у Сараєві, показує країну поки що провальних Весен і лідерів, які продовжують погано керувати нею. Тим часом «Європа», до якої Боснія теоретично рухається, дрейфує між поганим розумінням країни, острахом конфлікту як своєю ахіллесовою п’ятою, і відсутністю щирого інтересу — і як така, здається, не спроможна реально змінювати ситуацію. Отже це оповідь про країну в якомусь лімбі.