Путешествие в Икстлан. Сказки о силе

Той, хто ступив на шлях Воїна, шлях із серцем, вже ніколи не стане простим обивателем. Дон Хуан відкриває Карлосу аспекти цього Шляху — мистецтво бути недосяжним, стирання особистої історії, концепцію смерті як порадника, прийняття відповідальності за свої вчинки. У «Подорожі до Ікстлана» ми вперше зустрічаємося з союзниками — жахливими неорганічними істотами, яких маг, який має досить особисту силу, може перетворити на незамінних помічників.

Читач, послухай пораду: для більш точного сприйняття Вчення Толтеков почни знайомство з ним із третьої книги, «Подорож до Ікстлана», і лише потім повернися до перших двох, бо було б надто сумно, з одного боку, злякатися неточного опису Шляху і відкинути його , з іншого — не ознайомитися з тими найважливішими положеннями Вчення, які потрапили саме у перші дві книги.

З наймагічнішої, найнеймовірнішої книги Кастанеди «Казки про силу» Ти дізнаєшся, що звична нам картина світу — лише крихітний острівець тоналю в нескінченному світі чарівництва, що не пізнається і не піддається ніяким формулюванням, — нагвалі. У цій книзі закінчується розповідь про безпосереднє навчання Кастанеди у дона Хуана. Фінал навчання - незбагненний розумом стрибок у прірву. Карлос та двоє інших учнів дона Хуана та дона Хенаро, назавжди попрощавшись із Вчителями, стрибають з вершини столової гори. Тієї ж ночі Вчитель і Бенефактор пішли назавжди з цього світу.