Політики не брешуть. 10 законів взаємодії політиків і виборців

Як голосувати, щоб не шкодувати.

Чому в липні 1945-го, через два місяці після перемоги над Німеччиною, Черчилль зазнав поразки на виборах? Чому в Польщі так довго триває епоха Дуди, а в Угорщині — Орбана? Чому навесні 2019-го Порошенко зазнав поразки, а Зеленський опинився в кріслі президента?
Таких питань безліч, і відповіді на них можна шукати в безлічі випадковостей. Проте розгадка всіх цих перемог і поразок — у політологічних законах, які діють у політиці з такою самою невідворотною силою, що й фізичні закони в природі.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА
Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче зрозуміти поведінку політиків і навчитись робити правильний вибір.

КНИГУ «ПОЛІТИКИ НЕ БРЕШУТЬ» ВАРТО ПРИДБАТИ. ЧОМУ?
Ця книжка — про десять законів політології, з яскравими прикладами із світової й української новітньої історії. Автори намагалися задовольнити цікавість тих, хто хоче розуміти, як працює світ політики і чому він здається таким дивним.

ПРО АВТОРІВ
Вадим Денисенко — журналіст (з 1996 року), кандидат філологічних наук, політолог. Співзасновник і головний редактор Еспресо TV. У 2014 році заснував «Центр вивчення Росії та окупованих територій», який першим порахував, скільки Росія витрачає на утримання маріонеткових режимів «ЛДНР». У 2014–2019 — народний депутат. Розробляв урядові піар-кампанії 2017–2019 років.

Юрій Вишневський — політичний журналіст з 1993 року. Працював у низці видань, з 2014-го чільний політичний оглядач «Ділової столиці». Є співавтором трьох досліджень, присвяченим ситуації після окупації Донбасу.

ВІДГУКИ ВІДОМИХ ОСОБИСТОСТЕЙ ПРО КНИГУ «ПОЛІТИКИ НЕ БРЕШУТЬ» ВАДИМА ДЕНИСЕНКА ТА ЮРІЯ ВИШНЕВСЬКОГО

Автори мали інтелектуальне нахабство — поставити за мету знайти закони, яким підкоряється світ політики. Таких законів у книжці десять. І їх цілком достатньо, щоб після прочитання побачити світ політики новими очима.

Олексій Кошель, голова Комітету виборців Украіни

У книзі сформульовано 10 законів взаємодії політиків і виборців. Мене найбільше вразив останній, десятий закон: «Популізм породжує примітивізм, а примітивізм — агресію або бажання здатися». Він – про те, що буває, коли до влади приходять не просто популісти, а популісти-примітивісти.

Олексій Голобуцький, політолог

ЦИТАТИ З КНИЖКИ

Про «коротку пам’ять» виборця

У пам’яті виборців уся діяльність політика за всю його каденцію від виборів до виборів стирається, крім однієї найгострішої, пікової миті. І навіть якщо ця мить зафіксувалася в пам’яті як дуже негативна, її можна знівелювати кінцевим позитивом перед виборами: якимись подачками, чи популістськими обіцянками, чи просто вдалим перефарбуванням. Звичайно, це дуже погана новина для виборців: виявляється, у їхніх генах закладено раз у раз бути обдуреними політиками. Так само це погана новина для чесних політиків: чесність карається програшем на виборах.

Чому політики не виконують обіцянки

Причини, чому люди йдуть у політику, дещо відрізняються від причин, чому ці люди, ставши політиками, там і залишаються. Причин іти в політику є кілька, і вони відомі — це жага влади, бажання зробити щось корисне, гроші і слава (бажання поклоніння). Опинившись у реальній політиці й починаючи здобувати те, по що вони прийшли, політики потрапляють у кілька серйозних пасток. І перша — це пастка пам’яті. Політик найчастіше забуває першопричини свого обрання і далі починає пристосовувати свої цінності й мотиви до системи довкола. Якоїсь миті він уже щиро не розуміє, чому те, що він робить, не оцінюють виборці. Або навпаки, отримавши схвальні відгуки, ще більше впевнюється у своїй незмінній правоті.