Теория аудитории медиа: публика в истории культуры

У монографії досліджується проблематика соціального функціонування мистецтва в історії. Дотримуючись міждисциплінарної методології, автор ставить собі за мету подолання розриву, що існує між соціологічними і історичними підходами, між синхронією і диахронией в дослідженні публіки. Представники рецептивної естетики як авторитетного наукового напрямку встигли перетворити публіку в активну ланка історії мистецтва. Виходячи з аналогічних подань і незалежно від досліджень по рецептивної естетики, автор доводить, що в дослідження як публіки, так і проблем соціального функціонування мистецтва в цілому значний внесок повинні внести історична соціологія та історична соціальна психологія. Таким чином, розроблений вітчизняний варіант дослідження публіки як активного ланки художнього процесу, що визначає соціальні функції мистецтва.