Вища мистецька школа Харкова: від модернізму до трансформації (1921–1962)

Монографія є першим ґрунтовним науковим дослідженням процесів формування вищого мистецького навчального закладу в Харкові, особливістю яких став поперемінний перехід від підготовки мистців образотворчого мистецтва до студіювання фахівців художньо-gромислового напряму. Обидві ці лінії вперше були поєднані в систеиі викладання у приватній школі малювання Марії Раєвської-Іванової в Харкові у др. пол. ХІХ ст., а сьогодні ця модель знайшла своє продовження і подальший розвиток в діяльності Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Увага авторки зосереджена на періоді від 1921 р., коли було створено перший мистецький виш у місті — Харківський художній технікум, згодом перейменований у Харківський державний художній інститут, і до 1962 р., тобто початку реформування цього закладу в Харківський художньо-промисловий інститут. Розкрито значення внеску мистців-педагогів авангардних уподобань в ХДХІ у модернізацію українського образотворчого мистецтва у 1920-ті – на поч. 1930-х рр. та неймовірні втрати серед педагогічного складу тодішнього мистецького вишу в столичному місті України в період розгулу сталінських репресій у 1933–1937 рр., що знайшли продовження і у др. пол. 1940-х рр. до настання «хрущовської відлиги», тобто періоду, яким закінчується дана книга.

Видання розраховане на фахівців і всіх тих, хто цікавиться історією українського мистецтва.