Ворохтаріум. Літературний тріалог з діалогом і монологами

«Ворохтаріум» — це неквапливі розмови трьох давніх друзів. Розмови настільки відверті та влучні, що хочеться сидіти поряд, слухати і долучатися — коментарем, посмішкою, мовчазним розумінням. Бо цю бесіду ведуть Юрій Андрухович, Олександр Бойченко та Орест Друль. 

Про народження книжок, про критиків і літературні премії, про навчання літературному ремеслу. Про ритм і чуття мови, про добрий текст, про поезію та прозу. Про російську літературу і про переклад Біблії. Про життя — своє і чуже. 

Підслухати ці бесіди — значить глибше пірнути у творчість митців, зазирнути у внутрішню кухню літературного процесу і, можливо, стати його учасником. Хай і дистанційно.

ВІДГУКИ ПРО КНИГУ

Сергій Жадан: 
«Література приваблює нас своєю упередженістю та необов'язковістю. Так само, як і розмови про неї. Про літературу можна говорити по-різному. Найцікавіше, як на мене, виходить тоді, коли говорять саме так — максимально упереджено і максимально необов'язково. Себто, з любов'ю і ніжністю. А вже за цією любов'ю і за цією ніжністю за бажання можна побачити фаховість, точність і гостроту. Власне те, що й робить літературу літературою». 

Андрій Любка: 
«У цій книжці мені подобається те, що це справді жива розмова. Не запитання-відповідь, не сварка чи ситуація, коли всі погоджуються й підтакують. Це розмова, що зачіпає важливі й також неважливі, але дуже цікаві теми; це смішні й не дуже жарти, перерви на пиво, сигарети чи навіть ліки; зрештою, це такий файний торохтаріум, що відбувся у Ворохті». 

ПРО АВТОРІВ

Юрій АНДРУХОВИЧ

Поет, прозаїк, перекладач, есеїст. Живе і працює в Івано-Франківську. Співзасновник поетичної групи Бу-Ба-Бу, яка одною з перших почала відновлювати в українській літературі карнавальні та буфонадні традиції. 

Найвагоміші прозові твори письменника: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), «Лексикон інтимних міст» (2011), «Коханці Юстиції» (2017). 

Автор поетичних збірок: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Екзотичні птахи і рослини з додатком ‘‘Індія’’ (1997), «Пісні для мертвого півня» (2004), «Листи в Україну» (2013). 

Лауреат низки літературних нагород, зокрема — премії ім. Гердера, Спеціальної премії миру ім. Ремарка, Ляйпцизької книжкової премії до європейського порозуміння, Літературної премії Центральної Європи Angelus, Премії імені Ханни Арендт, Медалі Ґете, Премії Вілениці та ін. 

Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов’язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені двадцятьма мовами світу. 

Олександр БОЙЧЕНКО

Літературний критик, публіцист, есеїст, перекладач. Живе і працює в Чернівцях. 

У 1995-2008 викладач теорії та історії світової літератури Чернівецького національного університету, доцент. 

Триразовий стипендіат програми міністра культури Польщі Gaude Polonia. 

Автор різножанрових збірок «Щось на кшталт Шатокуа» (2003), «Шатокуа плюс» (2004), «Аби книжка» (2011), «Мої серед чужих» (2012), «Більше/Менше» (2015), «50 відсотків рації» (2016), «Wasi, nasi oraz inni» (2018, польською мовою). 

Переклав із польської збірку оповідань Тадеуша Боровського «У нас, в Аушвіці…», автобіографічний роман Марека Гласка «Красиві двадцятилітні», роман Даніеля Одії «Тартак», п’єси «Пісочниця» і «Перший раз» Міхала Вальчака, «Валіза» Малґожати Сікорської-Міщук, «Тикоцін» Павела Демірського і Міхала Задари та ін. З російської – роман Віктора Єрофеєва «Хороший Сталін» та повість Ігоря Померанцева «Баскський собака». 

Лауреат премії імені Юрія Шевельова за художню та наукову есеїстику. 

Орест ДРУЛЬ

Журналіст, шеф-редактор інтернет-проекту «Західна аналітична група», головний редактор інтернет-видання «Збруч», публіцист, політолог, аналітик. Живе і працює у Львові. 

У періодиці — понад 30 років, почав із самвидаву. У 1987-1990 роках — член редакції й один із авторів самвидавного альманаху «Євшан-зілля», у 1989-1990 рр. — автор самвидавної газети «Поступ». 

На початку 90-х був одним із авторів тижневика «Post-Поступ», а в 1998-2002 рр. працював шеф-редактором щоденного «Поступу». 

Редагував журнал «Місто. Поліс», польськомовний часопис «Ukraїna», був шеф-редактором експериментальних проектів телекомпанії ТЕТ. 

Із 2013 року — головний редактор «Збруча». 

Учасник Несторівської групи, Зарваницької ініціативи й Унівської групи. 

Лауреат премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці».