П'єр Алексіс Понсон дю Террайль (Pierre Alexis, Viscount of Ponson du Terrail), віконт, плідний франц. романіст, 1829-79, автор сенсаційних романів, переважно на кримінальні сюжети.
Служив деякий час офіцером. Перші його літературні досліди - фейлетони в "Mode" і "Opinion publique", 1850-1851. У 1853 широке коло читачів залучив роман Т. «Куліси світла» («Les coulisses du monde», 3 год.). У 1858—59 почав виходити найвідоміший із романів Т. — «Пригоди Рокамболя» («Les exploits de Rocambole», 22 томи). До 1870 Т. друкував романи-фейлетони одночасно у п'яти газетах. Під час франко-прусської війни 1870 р. організував загін вільних стрільців.
Понсон дю Террайль найбільш відомий циклом численних романів про Рокамболя - людину поза законом, члена злочинного таємного суспільства, що виник у паризькому вищому світі. Достаток любовних колізій, найгостріших ситуацій, неймовірних пригод, мерзенних вбивств і підлих інтриг підтримує неослабний інтерес читачів і дає підстави вважати автора одним із найяскравіших майстрів авантюрного, шахрайського роману.
Вважається, що коли 1857 року Понсон дю Террайль почав писати романи про Рокамболя, він лише хотів повторити комерційний успіх романів Ежена Сю «Паризькі Таємниці».
Авантюрний роман Т. є пізнішою стадією розкладання готичного роману (Радкліфф, Матюрен). Основні елементи його – таємниця, інтрига, сенсаційність – збереглися, але знижені щодо ідейно-мистецької значущості. Найбільш відомий із романів Т. — цикл пригод Рокамболя. Герой його – злочинець, голова зграї «Червоних валетів». На каторзі Рокамбол душевно переродився. Невловимий, всюдисущий, обдарований надзвичайною спритністю та винахідливістю, Рокамболь має «шляхетність» у дусі героїв Дюма-батька. У «Втраченій дитині» (L'Enfant perdu) та «Терзаннях Шокінга» (Les Tribulations de Shoking) описується з явним співчуттям діяльність ірландських феніїв (партія національного визволення). Тут прославляється католицизм та його оплот - Франція. Т. використовує, не зважаючи на вимоги правдоподібності, все, що може дати матеріал для сенсаційного роману, — політику, історію, кримінальні справи. Ідеологічна сутність його творчості інша, ніж у соціальному романі на кшталт «Паризьких таємниць» Еге. Сю, що має з ним деяку подібність: для Т. немає питання соціальної несправедливості стосовно «нижчим класам». У романах Т. підкреслюється «шляхетність» родової аристократії, у привабливих фарбах малюються нащадки старовинної буржуазії, вірні слуги, висміюються вискочки тощо. Зображуючи міжнародних авантюристів, Т. намагається зміцнити основи буржуазної моралі.
