Роман Коваль народився 10 квітня 1959 року в місті Горлівка Донецької області в родині вчителів — Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом і завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні Києва.
Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація».
У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України.
Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Автор циклів радіопередач «Холодний Яр» (1997), «Отамани Гайдамацького краю» (2000–2001), «Кубанська Україна» (2002–2004), «Історія, яка не завершується» (2004–2005), «За Україну, за її волю» (2005, 2009–2011) .
Автор сценаріїв документальних фільмів «Незгасимий огонь Холодного Яру» (реж. Володимир Мощинський, 2001), «Вільне козацтво» (дві серії, реж. Олександр Рябокрис, 2009), «Гуцули у Визвольній боротьбі» (реж. Олександр Домбровський, 2009), «Отаман Зелений» (реж. Олександр Домбровський, 2009), «Семен Гризло, звенигородський кошовий Вільного козацтва» (реж. Олександр Домбровський, 2009), «Отамани Холодного Яру» (реж. Олександр Домбровський, 2010), «Юрій Горліс-Горський» (дві серії, 2010). Лауреат літературної премії ім. Михайла Стельмаха (2006). Ініціатор і організатор вшанувань героїв Визвольної боротьби українців за свою незалежність у Холодному Яру та інших місцевостях, спорудження борцям за волю України пам'ятників, меморіальних дощок, відновлення їхніх могил та найменування їхніми іменами вулиць.
Має сина Євгена (1981 р. н.) та дочку Олесю (1986 р. н.).
