Яновський Юрій Іванович (14(27).08.1902, Маєрове — 25.02.1954, Київ) — український поет та романіст. Один із найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. Редактор журналу «Українська література», військовий журналіст.
Народився 27 серпня 1902 року в селі Майєрове (тепер село Нечаївка Компаніївського району Кіровоградської області) в селянській родині. У1908 році у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда. Вчився у Єлизаветградському реальному училищі, працював у адміністративному відділі повітового виконкому, у повітовому статистичному бюро і водночас навчався в механічному технікумі. У 1922 році оселився в Києві та поступив на електротехнічний факультет Політехнічного інституту.
1 травня 1922 році в газеті «Пролетарська правда» надрукований перший вірш «Море» російською мовою (за підписом Георгій Ней). В 1924 році опубліковано вірш "Дзвін" українською за власним прізвищем (збірка «Прекрасна Ут», 1928), далі перейшов на прозу. З 1924 року — кореспондент газети «Більшовик».
У 1925–1926 роках працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. З 1927 жив у Харкові, де був редактором ВУФКУ, з 1939 — в Києві. Романтичні новели раннього періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927). Яновський, разом з М. Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття, зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в першому його романі «Майстер корабля». Новела «Поворот» (1927, 1928), після якої з’явився гостро критикований і довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення стихійний народний рух відроджуваної України за доби визвольних змагань. До тієї самої теми революції в Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.
Під час другої світової війни Юрій Яновський був редактором журналу «Українська література» і військовим кореспондентом, в 1945 — кореспондентом на Нюрнберзькому процесі.
Книжка "Київські оповідання" (1948 р.) відзначена Державною премією СРСР (оповідання "Через фронт", "Київська соната", "Боротьба за людину", "Путь у Францію", "Династичне питання", "Під яблунею" й ін.).
Найвизначнішим твором Яновського повоєнного часу став роман «Жива вода» (1947), в якому письменник втілив ідею невмирущості нації, відроджуваної після воєнної катастрофи. Журнальна публікація роману була спочатку схвально сприйнята, але через якийсь час зазнала глибоко несправедливої критики, організованої Л. Кагановичем. Яновський змушений був переробити цей роман згідно з принципами соцреалізму й перевидати його в слабшому варіанті під назвою «Мир» (1956).
16 лютого 1954 року відбувається прем’єра п’єси Яновського «Дочка прокурора».
Помер Юрій 25 лютого 1954 року. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 2).
