Дозволені забави. Жінка на ім’я Модеста

Вірші, з яких укладена збірка, написані після того, як Василь Голобородько змушений був виїхати з рідного краю, Луганщини, де з квітня 2014 року запанували терористи. У віршах немає безпосереднього відгуку на ті події, але присутня екзистенційна полишеність автора, тобто відчуття, з яким він живе віддавна, не лише від часу, коли ті події сталися, тільки те відчуття завдяки їм ще більше посилилося.

Перше кохання, сорокарічний чоловік і вісімнадцятилітня жінка, останній штрих до портрета, хроніка застуд та любовних утіх – в оповіданнях Тимофія Гавриліва лінії часу, почуттів і сюжетів сплітаються у заворожливий візерунок на крильці метелика.