Кілька років зими

Спеціальна відзнака Всеукраїнського об’єднання любителів фантастики «ВОЛФ».

Це — химерна та незвичайна історія, роман-притча про сумний світ, де фантазувати заборонено. Де казкарство карається, а бути письменником — це не тільки безглузде, але й небезпечне для життя заняття. Де непокірних засилають до страшної «Зони Мороку» або катують перед загадковим «Сірим екраном». Але не все так безнайдійно, як здається, коли з’являються однодумці...

І наприкінці всього буде початок.

Головний герой роману — колишній письменник-казкар, який вже давно нічого не пише. Розчавлений безжальною системою, зневірений у житті, він випадково зустрічає жінку з помаранчевим волоссям. За її допомоги він згадує забутий присмак чуда та своє призначення писати і знаходить у собі сили подолати систему. З цього моменту, власне, і починається справжня історія героя...

Валентин Терлецький, рок-музикант, телеведучий, письменник: Це — моя найсильніша річ, яку я писав 19 років в цілому. В книзі багато алюзій на сучасний світ і новітню історію України. Заборона казок, власне, як і мрій в цілому, що покладено в основу сюжету, перегукується з тією реальністю, в якій Україна опинилась кілька років тому. А намагання цю мрію повернути — з сьогоденням. У романі є соціальний стрижень — виживання людини за екстремальних умов, гноблення інтересів певних верств суспільства, боротьба за свої права.

Маріанна Маліна, письменниця: Твір заслуговує на пильну увагу читачів та критиків. Можливо, ми станемо свідками народження свого власного українського Маркеса. До того ж, роман закінчується дуже несподівано й читати його, безперечно, справжнє задоволення!