Збірка Нічийна троянда займає центральне місце в поетичному доробку Целана й вважається вершиною його творчості. Вона охоплює вірші, що виникли між 1959 і 1963 рр. Подібно до збірки Мовні ґрати, вона містить чітко виражену поетологічну програму, яка водночас є проектом буття. Конструювання нової дійсності відбувається із залученням екзистенційних питань і проблематики культурної ідентичності, насамперед страждань, заподіяних Голокостом, і відкриттям російської літератури, втіленням якої став для нього російсько-єврейський поет Осип Мандельштам. Космічні виміри Целанового універсуму виражаються, серед іншого, в численних інтертекстуальних зв’язках, які показують його як надзвичайно відкритого до світу поета.
«Нічийна троянда» є […]пошуком абсолютної поетичної книги, яка водночас мала б бути абсолютною архікнигою. У цьому сенсі Целан «послідовно додумав до кінця Малларме», як він того вимагає у своїй промові «Меридіан». Своїм текстом він спонукає читача самому відправитися в дорогу, робити власні кроки. Його вірші написані не для того, щоб їх за ним повторювати – реконструкції їхнього змісту недостатньо –, а для того, щоб навчити нас нової мови. Вони прагнуть вивести читача на цей шлях.
Бернд Вітте
Те, що робить його вірші такими важкими, полягає в одному – вони не є герметичними, в них кожне слово, кожен образ, кожен ритм, кожне зіяння, кожне мовчання є значущими. Все, що виглядає замкнутим, має свій ключ – от якби ми тільки зуміли віднайти його. Щоб бути вірним, переклад Целанового вірша повинен бути таким же важким – і темним? – як і сам оригінал.
Міхаель Гамбургер
Вірші Целана – це переклади.
Вони перекладають мову інших на свою власну мову, можливо, навіть на свою власну чужість. Його поезії є способами прочитання світу – і все це в креатурному процесі писання. Вони перекладають скору, фальшиву інтимність німецької мови (яка водночас є для нього мовою убивць) на чужість вірша, на мову, в якій і з віддалі якої можливий подих.
Клаус Фосвінкель
